Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 9 січня 2009 року засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ст. 118 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі п.п. "в", "е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 скасовано, кримінальну справу на підставі п. 4 ст. 6 КПК України та п.п. "в", "е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року закрито.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він учинив умисне вбивство ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.

15 вересня 2007 року приблизно в 00 год. 05 хв. між кафе – баром "Біла вежа" та магазином ПП "Фурта" по вул. Таращанській, 191 у м. Біла Церква під час суперечки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 останні раптово та несподівано для ОСОБА_4 почергово завдали останньому чисельні удари ногами та руками по тілу та голові. ОСОБА_4 впав на землю, а піднявшись, намагався уникнути конфлікту й утекти, однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наздогнали його і продовжили завдавати удари ногами та руками по різних частинах тіла. ОСОБА_4, розцінивши дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як такі, що становлять реальну загрозу його життю та здоров’ю, із метою самозахисту підняв із землі ніж господарсько – побутового призначення, який під час бійки випав із його пакета, і почав ним хаотично відмахуватися від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бажаючи у такий спосіб припинити їх дії. Проте останні продовжували завдавати удари по тілу та голові ОСОБА_4, який, обороняючись та перевищуючи межі необхідної оборони, умисно, з метою припинення небезпечного посягання на нього та недопущення настання тяжких наслідків для свого здоров’я, завдав ОСОБА_5 удар ножем в область грудей зліва, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючої колото – різаної рани грудей зліва з пошкодженням внутрішніх органів та крововтратою, від чого він помер, а також завдав удар ножем ОСОБА_6 в ліву ногу, спричинивши рану лівої гомілки, що є легким тілесним ушкодженням з короткочасним розладом здоров’я.

За змістом касаційної скарги потерпілі, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ст. 118 КК України з огляду на відсутність у діях засудженого стану необхідної оборони, просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Окрім того, зазначають про істотне порушення вимог кримінально – процесуального закону апеляційним судом, який не розглянув доводи їх апеляції щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України й безпідставно вказав про те, що вони не оспорювали юридичну оцінку його дій за ст. 118 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого і його представника, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка вважала за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу потерпілих й у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального закону апеляційним судом скасувати ухвалу цього суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд,

перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_4, а суд визнав його винуватим у вчиненні умисного убивства ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони, кваліфікувавши дії засудженого за ст. 118 КК України.

Не погоджуючись із юридичною оцінкою дій ОСОБА_4, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляцію, в якій, зокрема, заперечуючи перебування ОСОБА_4 у момент заподіяння ударів ОСОБА_5 у стані необхідної оборони, вказували про наявність у діях засудженого ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, з огляду на що просили скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Залишаючи без задоволення апеляцію потерпілих, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що потерпілі на досудовому слідстві погоджувалися із кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ст. 118 КК України і не оскаржували постанову слідчого від 14 листопада 2007 року про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 121 на ст. 118 КК України.

Разом із тим, такий висновок суду суперечить матеріалам справи та вимогам закону.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що згідно зі ст. 217 КПК України, ознайомившись після закінчення досудового слідства з матеріалами справи, потерпілі у відповідному протоколі заявили клопотання про перекваліфікацію дій ОСОБА_4, обвинуваченого за ст. 118 КК України, на ч. 2 ст. 121 КК України, яке слідчий залишив без задоволення (т. 2, а.с. 279-281).

Окрім того, в ході судового розгляду представник потерпілого звернувся до суду із клопотанням про направлення справи на додаткове розслідування з огляду на необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України. В задоволенні зазначеного клопотання суд відмовив (т. 3., а.с. 112).

Наведене свідчить про те, що потерпілі послідовно відстоювали позицію як під час досудового слідства, так і в суді першої інстанції, про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 118 КК України, вважаючи, що в його діях є ознаки більш тяжкого злочину.

Відповідно до п. 9 ст. 348 КПК України потерпілі мають право подати апеляцію в частині, що стосується їх інтересів, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Отже, доводи апеляції потерпілих підлягали перевірці в апеляційному суді, який, залишивши їх без уваги, порушив вимоги ст. 377 КПК України, що колегія суддів касаційного суду розцінює як істотне порушення вимог кримінально – процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може бути визнана законною та обґрунтованою й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Так як апеляційний суд аналогічні доводи апеляції потерпілих не розглянув й докази на їх підтвердження чи спростування не перевіряв, касаційна інстанція позбавлена можливості оцінити доводи касаційної скарги щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_4, у зв’язку із чим вона підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен ретельно перевірити висновки суду першої інстанції, дати їм належну оцінку, доводи апеляцій й прийняти належне рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 травня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.