Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 15 червня 2005 року апеляційним судом Донецької області за ч. 3 ст. 188, ч. 3 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі; постановою Перевальського районного суду Луганської області від 23 грудня 2008 року звільнений умовно-достроково на 2 місяці 4 дні,-

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_6 3 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Як визнав встановленим суд, 23 липня 2009 року приблизно об 11 годині ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у сквері, розташованому на пероні 2-ої платформи залізничного вокзалу станції ОСОБА_7 Донецької області, діючи з особистих мотивів, за попередньою змовою з особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_5 першим завдав потерпілому кулаком декілька ударів в область голови та ногою не менше трьох ударів в область грудної клітки, а після того, як потерпілий впав, продовжив разом з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, завдавати ОСОБА_8 чисельні удари руками та ногами по голові, грудній клітині та тулубу. Смерть потерпілого настала на місці події внаслідок тупої травми грудної клітки із забиттям серця, легенів, середостіння.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить змінити вирок та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України і призначити мінімальне покарання, передбачене цією статтею. Вказує, що завдав потерпілому декілька ударів у зв'язку з його неправомірними діями по відношенню до його (засудженого) дружини – ОСОБА_9 При цьому умислу на вбивство потерпілого не мав та не вступав ні з ким у попередню змову. Коли залишав потерпілого, то він був живий. Стверджує, що висновки суду про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб ґрунтуються на суперечливих показаннях свідків, які не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Крім того, посилається на те, що під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи слідства та порушувалось його право на захист. Також вказує, що при допиті доньки його співмешканки ОСОБА_9 – неповнолітнього свідка ОСОБА_10 слідчим були порушені вимоги ст. 168 КПК України, оскільки її допит проводився за відсутності батьків, педагога та захисника.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого, який не заперечував факт побиття ним потерпілого ОСОБА_8; показаннях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник конфлікт із-за місця торгівлі фруктами біля поїздів, у процесі якого остання погрожувала ОСОБА_8 розправою та комусь дзвонила по мобільному телефону, а через деякий час вони дізнались про побиття ОСОБА_8, який помер до приїзду швидкої допомоги; показаннях свідка ОСОБА_9 – співмешканки засудженого, з яких убачається, що напередодні у неї відбувся конфлікт з ОСОБА_8 за місце торгівлі, про який вона ввечері розказала ОСОБА_5, наступного дня, побачивши на залізничному вокзалі розлюченого ОСОБА_8, вона зателефонувала ОСОБА_5 та попросила приїхати і розібратися з ним, через деякий час до неї підійшов ОСОБА_5 зі своїм знайомими Дмитром та ОСОБА_13, яким вона показала ОСОБА_8, після чого ОСОБА_5 та Дмитро підійшли до потерпілого, якому ОСОБА_5 першим завдав удар у голову; показаннях свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що побиття потерпілого вчинювали три особи, які почергово завдавали йому чисельні удари руками та ногами по голові та тулубу; даних протоколів впізнання, з яких убачається, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали на ОСОБА_5 як особу, яка з двома іншими особами, вчинила побиття потерпілого; даних протоколу огляду місця події про час та місце виявлення трупу потерпілого; даних протоколів відтворення обстановки й обставин події за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, під час якого вони показали, ким та за яких обставин потерпілому були спричинені тілесні ушкодження; висновках судово-медичних експертиз та інших експертиз про характер та локалізацію застосованого до потерпілого насильства, виявлені у нього тілесні ушкодження та причину смерті, а також про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які посилалися свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у своїх показаннях.

Посилання засудженого на те, що показання свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 є суперечливими та спростовуються іншими доказами по справі, є необґрунтованими, оскільки аналіз показань вказаних свідків свідчить про те, що вони є послідовними, узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, зокрема, із показаннями свідка ОСОБА_9 – співмешканки засудженого.

Будь-яких підстав вважати, що вказані свідки дають неправдиві свідчення та обмовляють ОСОБА_5 не встановлено.

Отже, на підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно й всебічно перевірялися в судовому засіданні, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_8, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Суд дійшов такого висновку, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, що були виявлені у потерпілого, причину припинення злочинних дій, поведінку винних після вчинення злочину.

Так, висновку про те, що засуджений діяв за попередньою змовою групою осіб з єдиним умислом, спрямованим на вчинення вбивства потерпілого, суд дійшов на підставі оцінки дій засудженого, який, як свідчать вищенаведені показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 одночасно та разом із двома іншими особами завдавав руками та ногами чисельні удари в область голови та грудної клітки потерпілого, тобто діяв спільно та узгоджено з цими особами. При цьому кожний виконував ту частину із загального обсягу дій, яку вони вважали необхідною для реалізації цього умислу. За таких обставин, для кваліфікації дій засудженого немає значення, яку конкретну кількість ударів завдав саме він.

Про направленість умислу засудженого на умисне вбивство потерпілого, свідчать, зокрема, дані судово-медичної експертизи щодо кількості, характеру та локалізації, виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

Отже, суд належно оцінив сукупність наведених доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за пунктом 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування кримінального закону, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що на досудовому слідстві до нього застосовувались недозволені методи слідства, є безпідставними. такі посилання підсудного перевірялись як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні й підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку.

Також необґрунтованими є і посилання у касаційній скарзі на те, що при допиті на досудовому слідстві малолітнього свідка ОСОБА_10 були порушені вимоги ст. 168 КПК України. Як убачається з протоколу допиту вказаного свідка на досудовому слідстві її допит проводився у присутності педагога – психолога ОСОБА_16

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимими зібрані у справі докази, не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Безпідставним є і твердження засудженого про порушення на досудовому слідстві його права на захист.

Як свідчать матеріали справи, під час досудового слідства слідчим були дотримані вимоги кримінально-процесуального закону, у тому числі і щодо забезпечення підозрюваному ОСОБА_5 права на захист, якому з моменту затримання був призначений захисник, який брав участь у слідчих діях, які проводились з ОСОБА_5

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, з яких убачається, що він раніше неодноразово судимий, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано визнано судом обставиною, яка обтяжує покарання, та є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 25 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 – б е з з м і н и.