Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та доповнення до нього на судові рішення щодо ОСОБА_4,

вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 квітня 2009 року, близько 12 години, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник до двох житлових вагончиків на території об’єкту будівництва ПП "ПБК Проект Буд Монтаж", по вулиці Жукова у с. Колонщина Макарівського району Київської області, звідки таємно викрав майно, спричинивши вказаному приватному підприємству матеріальну шкоду на суму 2492, 49 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, призначаючи засудженому покарання, належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу. Крім того, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційному поданні не заперечуються.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

Так, із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який за місцем проживання характеризувався позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Із урахуванням цього, суд визнав можливим призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції кримінального закону, за яким його засуджено. Крім того, усі викрадені речі повернуто законним володільцям. Отже, призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Посилання прокурора на те, що суд при призначенні засудженому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України безпідставно зазначив, що цей злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, не є підставою для скасування вироку, оскільки це порушення не є істотним, таким, що призвело до призначення невиправдано м’якого покарання.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.