Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Романівського районного суду Житомирської області від 15 травня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не працюючий,

в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

- за ст. 307 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ст. 308 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Покладено на ОСОБА_5 передбачені ст. 76 КК України обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ст. 77 КК України визначено ОСОБА_5 додаткове покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн..

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він у серпні 2008 року із земельної ділянки сусіда ОСОБА_6, що за адресою: АДРЕСА_2, викрав три рослини коноплі, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаною), і переніс їх до місця свого проживання, що за аресою: АДРЕСА_1, де, з метою збуту, незаконно виробив із рослин коноплі особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) і незаконно його зберігав з метою збуту до 5 лютого 2009 року, коли працівники міліції виявили та вилучили за місцем проживання ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) вагою у висушеному стані 165,46 г .

У касаційному поданні прокурор посилається на порушення судом вимог ст.ст. 53, 77 КК України у зв’язку з безпідставним призначенням ОСОБА_5 додаткового покарання у виді штрафу, а також на те, що в резолютивній частині вироку помилково вказано про засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст. 308 КК України, і просить вирок змінити, виключити застосування на підставі ст. 77 КК України додаткового покарання у виді штрафу в сумі 510 грн. і вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.1 ст. 308 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання та вважала, що з вироку слід також виключити кваліфікуючу ознаку "виробництво наркотичного засобу", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

За ініціативою Верховного Суду України було проведено службову перевірку стосовно змісту резолютивної частини вироку щодо ОСОБА_5. Згідно з висновками службової перевірки, оригінал вироку, який знаходиться у матеріалах справи, виготовлений рукописним текстом і відповідає проголошеному рішенню – про призначення ОСОБА_5 покарання за частиною 1 ст. 308 КК України, а при виготовленні друкованої копії вироку, яка знаходиться у прокурора, було допущено описку і зазначено частину 2 замість частини 1 ст. 308 КК України.

Що стосується застосування судом кримінального закону, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 53 КК України, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині Кодексу. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини Кодексу.

ОСОБА_5 засуджений за ст.ст.307 ч.2, 308 ч.1 Особливої частини КК України (2341-14) , санкції яких не передбачають такого виду покарання, як штраф.

Отже, призначивши ОСОБА_5 додаткове покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., суд неправильно застосував кримінальний закон.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі касаційних вимог у бік покращення становища засудженого ОСОБА_5 і виключити з вироку кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 307 КК України "виробництво наркотичного засобу", так як виробництво наркотичних засобів у розумінні Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 року - це дії, пов’язані з серійним їх одержанням із хімічних речовин чи рослин. Вироком суду встановлено, що дії ОСОБА_5 по одержанню марихуани з рослин коноплі носили одиничний, кустарний характер і не були пов’язані з серійним виробництвом із застосуванням спеціального чи спеціально пристосованого обладнання. Діяння ОСОБА_5 мають ознаки виготовлення наркотичного засобу, проте така кваліфікуюча ознака йому інкримінована не була, а суд не вправі вийти за межі пред’явленого особі обвинувачення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 15 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити застосування на підставі ст. 77 КК України додаткового покарання у виді штрафу в сумі 510 грн..

В силу ст. 395 КПК України виключити з вироку кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 307 КК України "виробництво наркотичного засобу".

У решті вирок залишити без зміни.