Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 травня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5,

постановою старшого слідчого прокуратури Слов’яносербського району Луганської області від 28 березня 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з постановою від 28 березня 2008 року, приводом та підставами для порушення кримінальної справи було те, що ОСОБА_5 будучи службовою особою та обіймаючи посаду контролера енергонагляду Слов’яносербського комплексного району електричних мереж Луганської філії ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання", 1 грудня 2007 року близько 8 год., перебуваючи з перевіркою в квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7, всупереч інтересів служби, склала акт про порушення правил використання електричної енергії для населення від 1 грудня 2008 року та протокол про адміністративне правопорушення, в які внесла завідомо неправдиві відомості, та надала керівництву Слов’яносербського комплексного РЕМ, з метою отримання премії за нібито виявлене порушення Правил споживання електричної енергії ОСОБА_6

Постановою Слов’яносербського районного суду Луганської області від 25 квітня 2008 року скасовано постанову про порушення кримінальної справи від 28 березня 2008 року щодо ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України. Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що в постанові про порушення кримінальної справи і в наданих досудовим слідством матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні достатні дані, які б вказували на вчинення ОСОБА_5 зазначених злочинів.

Додатковою постановою Слов’яносербського районного суду Луганської області від 23 травня 2008 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2008 року постанову місцевого суду від 25 квітня 2008 року та додаткову постанову від 23 травня 2008 року залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи. На думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Вказані вимоги закону місцевим судом не було дотримано.

Як убачається з постанови Слов’яносербського районного суду Луганської області, скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, суд зазначив про те, що ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України передбачає злочини у сфері службової діяльності, однак в постанові про порушення кримінальної справи не зазначено чому орган досудового слідства вважає ОСОБА_5 службовою особою, не з’ясовано коло її повноважень, зокрема, які організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції вона виконувала та чи є вона суб’єктом даного злочину.

Таким чином, місцевий суд замість перевірки наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи, вдався до аналізу цієї постанови слідчого на предмет достатності посилання в ній на те, що ОСОБА_5 є суб’єктом цих злочинів, а також наявності в її діях об’єктивної сторони злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Хоча, відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення.

Крім того, додатковою постановою від 23 травня 2008 року відмовив в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочину. Тобто, під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суддя вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду. При цьому, навів в ухвалі аналогічні мотиви, що й місцевий суд.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки колегія суддів відповідно до чинного законодавства при скасуванні судового рішення та направленні даної справи на новий судовий розгляд не вправі наперед вирішувати питання про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, як про це порушено питання в касаційному поданні, то воно підлягає задоволенню частково.

При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Постанову Слов’яносербського районного суду Луганської області від 25 квітня 2008 року, додаткову постанову суду від 23 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.