Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 02 грудня 2009 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця х.Вільний Кошехабельського району Краснодарського краю Російської Федерації, мешканця сел. Борова Фастівського району Київської області, раніше не судимого,

- засуджено за ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов’язки періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

16 листопада 2006 року, близько 13 год., ОСОБА_1, перебуваючи на території своєї присадибної ділянки в АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли у нього з сусідами - сім'єю ОСОБА_2 і потерпілою ОСОБА_3, умисно, з метою перешкодити встановленню ними суміжного з його ділянкою паркану, завдав удар гострою частиною вил в область грудей ОСОБА_3, яка, захищаючись від удару, підставила під вила руки. Внаслідок дій ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді двох ран лівої кисті та перелому основної фаланги п'ятого пальця лівої кисті.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 грудня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що по справі не усунуто суперечностей у висновках судово-медичних експертиз, внаслідок чого неправильно встановлено наявність у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень. З огляду на це, вважає, що його безпідставно засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України, хоча ним було завдано ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження з необережності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями в суді самого ОСОБА_1, який не заперечував, що, взявши в руки вила, пішов до потерпілої ОСОБА_3, яка почала з ним боротися й отримала тілесні ушкодження; показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про умисне завдання ОСОБА_1 удару гострою частиною вил у груди потерпілій, яка, намагаючись захистити себе, підставила під удар руку, та спробу ОСОБА_1 повторно вдарити вилами потерпілу, яка від першого удару впала на землю.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджена й показаннями свідків ОСОБА_6, оголошених в судовому засіданні показань експерта ОСОБА_7 про виявлення у ОСОБА_3 легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які могли утворитися вірогідніше при обставинах, вказаних нею при відтворенні обстановки та обставин події за її участю; даними протоколів відтворення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 обставин події; очних ставок між ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_1; висновками судово-медичної та додаткових судово-медичних експертиз, відповідно до яких у ОСОБА_3 виявлені легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також іншими доказами по справі.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що вирок побудований на показаннях тільки заінтересованих осіб зі сторони потерпілої, є необґрунтованими, оскільки судом оцінювалися показання всіх свідків як зі сторони потерпілої, так і зі сторони засудженого.

Твердження ОСОБА_1 про суперечність висновків судово-медичних експертиз по справі перевірялися судом апеляційної інстанції і з наведенням відповідних мотивів визнані безпідставними.

Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.11.2006 року при зовнішньому обстеженні ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження у виді крововиливу та двох ран лівої кисті. Додаткова судово-медична експертиза від 20.01.2007 року проводилася на підставі попередніх висновків експертиз, в тому числі й тієї, на яку посилається засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, та даних медичної карти амбулаторного хворого з рентгенівським знімком лівої кисті і висновком лікаря-рентгенолога. За висновком цієї експертизи, крім легких тілесних ушкоджень, у ОСОБА_3 виявлено перелом п'ятого пальця лівої кисті, який відносився до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк більше як 21 день, і міг утворитися 16.11.2006 року за обставин, названих потерпілою (т.1 а.с.103-103зв., 107-108, 140-140зв.).

Згідно з матеріалами справи судово-медичний експерт ОСОБА_7 викликався в судове засідання й надав заяву, в якій він зазначав про неможливість з'явитись в судове засідання та просив оголосити його показання, дані по справі на досудовому слідстві (т.2 а.с.167, 182.). Відповідно до протоколу судового засідання учасники судового процесу, в тому числі й засуджений ОСОБА_1, не заперечували проти приєднання до справи зазначеної заяви та оголошення показань експерта ОСОБА_7 в судовому засіданні (т.2 а.с.228-228зв.), що й було зроблено судом. Таким чином, показання цього експерта були досліджені судом у встановленому законом порядку. Також судом досліджені всі обставини, що мали значення для висновків експертиз, які взаємно доповнюють і уточнюють одна одну і не містять істотних суперечностей.

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, та давши належну оцінку всім доводам підсудного, висунутим на свій захист з приводу обставин заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і їх тяжкості, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 в умисному спричиненні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 122 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на іншу статтю кримінального закону або для направлення справи на нове розслідування, як про це порушено питання в касаційній скарзі засудженого, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, при перевірці справи також не виявлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, пом'якшуючих покарання обставин.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .