Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок апеляційного суду щодо засудженої ОСОБА_2

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2009 року

ОСОБА_2, 1979 р. народження, не

судиму, громадянку Румунії, мешканку м. Чернігів,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі. Згідно з ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, і поклав на неї виконання ряду обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На відшкодування заподіяної моральної шкоди суд постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 10 000 грн. У задоволенні іншої частини позову потерпілого відмовлено.

Також судом вирішені питання відшкодування судових витрат і витрат на лікування потерпілого.

ОСОБА_2 визнана винуватою у тому, що 01 серпня 2009 року о 19 год. 40 хв., керуючи автомобілем "Форд" у стані алкогольного сп’яніння, під час руху по вул. Щорса у м. Чернігові вона порушила вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.3 Правил дорожнього руху (1094-93-п) . Зокрема, засуджена проявила неуважність, неправильно оцінила дорожню обстановку і не вжила заходів для зменшення швидкості руху автомобіля, у зв’язку з чим скоїла наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який з велосипедом у руках перебував на проїжджій частині вулиці. В результаті цього наїзду потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Чернігівської області 19 лютого 2010 року, повністю задовольнивши апеляцію прокурора та частково потерпілого, указаний вирок у частині призначення ОСОБА_2 покарання скасував і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Згідно з ст. 75 КК України апеляційний суд вирішив звільнити засуджену від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 роки, і поклав на неї виконання ряду обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На відшкодування заподіяної моральної шкоди апеляційний суд постановив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. У задоволенні іншої частини позову потерпілого відмовлено.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання, яке призначено без достатнього врахування тяжкості вчиненого нею злочину, наслідків, які настали в результаті вчинення цього злочину, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Крім того, як видно із змісту подання, прокурор вважає незаконним рішення апеляційного суду стосовно визнання за обставину, що обтяжує покарання, скоєння засудженою злочину у стані алкогольного сп’яніння.

На це подання від засудженої надійшли заперечення, у яких вона просить подання прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання тільки у частині скасування вироку за м’якістю призначеного покарання, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 про законність вироку апеляційного суду і відсутність підстав для задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання підлягає частковому задоволенню.

Визнавши ОСОБА_2 винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції кваліфікував її дії за ч.2 ст. 286 КК України. Правильність цих висновків суду, а також кваліфікація дій засудженої у касаційному поданні не оспорюється.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає, що остаточне вирішення цього питання, з врахуванням внесених апеляційним судом змін, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Із змісту мотивувальної частини вироку суду першої інстанції видно, що суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, а також те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується, вживала заходи до відшкодування потерпілому заподіяної шкоди і має на утриманні неповнолітню дитину та матір пенсійного віку.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо можливості застосування до засудженої положень, передбачених ст. 75 КК України. З таким висновком суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.

Разом з тим, з врахуванням безпосередніх обставин вчинення засудженою злочину, правильним є рішення апеляційного суду щодо необхідності призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення її права керувати транспортними засобами.

Таким чином, з врахуванням тих доводів, на які посилається прокурор у касаційному поданні, підстав для скасування вироку апеляційного суду у зв’язку з м’якістю призначеного ОСОБА_2 покарання не вбачається.

У той же час, беручи до уваги те, що вчинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп’яніння є складовою частиною об’єктивної сторони злочину, у вчиненні якого її визнано винуватою, колегія суддів вважає обґрунтованими викладені у поданні прокурора доводи стосовно неправильності рішення апеляційного суду у частині визнання цієї обставини такою, яка обтяжує покарання, у зв’язку з чим у вирок слід внести відповідні зміни.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду розглянути дану справу і постановити законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Чернігівської області від 19 лютого 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити: виключити із мотивувальної частини вироку рішення суду про визнання за обставину, яка обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп’яніння.

В решті цей же вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.