Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на постановлене щодо засудженої ОСОБА_5 судове рішення,

вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

03 квітня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судиму 17 червня

2008 року за ч. 1 ст. 191 КК України до штрафу в розмірі 650 грн.,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади у кредитно – банківських установах, за ч. 2 ст. 358 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням на 3 роки права обіймати посади у кредитно – банківських установах.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов’язків повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 за вироком суду визнано винною у тому, що вона, працюючи касиром Коростенського відділення "ПриватБанку", розташованого на

вул. Кірова № 89 у м. Коростені Житомирської області, будучи з 13 травня

2002 року матеріально – відповідальною особою та маючи відповідно до своєї професії доступ до грошових коштів клієнтів банківської установи, вчинила привласнення коштів, що належали ОСОБА_6, яка перебувала на обліку як пенсіонерка за віком і отримувала пенсію через Коростенське відділення ЗАТ КБ "ПриватБанк" ЖРУ, де на її ім’я відкрито пенсійний рахунок.

Так, у червні 2007 року ОСОБА_5 знайшла у Коростенському відділенні "ПриватБанку" № 4, розташованого на вул. Мельника у м. Коростені Житомирської області, пенсійну картку на ім’я ОСОБА_6, після чого вирішила зняти гроші з її пенсійного рахунку і привласнити.

У період з 15 червня по 09 жовтня 2007 року ОСОБА_5, використовуючи знайдену картку, за допомогою банківського апарату, пристосованого для зняття грошей з рахунку клієнта банку (посттермінал) без відома ОСОБА_6 зняла з її рахунку грошові кошти на загальну суму 3414 грн.

В цей же період часу ОСОБА_5 з метою приховування слідів вчиненого злочину підробила видаткові касові чеки про зняття ОСОБА_6 зі свого рахунку грошових коштів.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 191 та ч. 2 ст. 358 КК України за ознакою вчинення злочинів повторно, крім того, засуджену безпідставно звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного їй додаткового покарання, що є порушенням вимог ст. 77 КК України. Просить скасувати постановлений щодо ОСОБА_5 вирок та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання та просив змінити вирок щодо ОСОБА_5, перекваліфікувати її дії

з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, а в решті залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні нею повторно підроблення документів, які видаються і посвідчуються підприємством, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та наведеними у вироку доказами.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом за згодою учасників судового розгляду відповідно до

ч. 3 ст. 299 КПК України доказах, у тому числі показаннях ОСОБА_5, яка повністю визнала себе винною у такому злочині.

Разом з тим, вирок щодо ОСОБА_5 у частині засудження її за

ч. 3 ст. 191 КК України підлягає зміні виходячи з наступного.

Як убачається з вироку, судом визнано доведеним, що ОСОБА_5, працюючи касиром Коростенського відділення "ПриватБанку", в період часу з

15 червня по 09 жовтня 2007 року викрала з розрахункового рахунку потерпілої ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 3414 грн. і такі дії засудженої кваліфіковано за ч. 3 ст. 191 КК України, як привласнення грошей, які перебували у її віданні та були їй ввірені, вчиненого повторно.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 32 КК України повторність відсутня, при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

Згідно з роз’ясненням, що міститься в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) , неодноразове незаконне вилучення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, слід розглядати як один продовжуваний злочин.

Оскільки ОСОБА_5 викрадала протягом тривалого часу, але в один спосіб та в одної потерпілої гроші, то в її діянні відсутня така кваліфікуюча знака як повторність, а тому вирок щодо засудженої підлягає зміні з перекваліфікацією її дій з ч. 3 на ч. 1 ст. 191 КК України та призначенням їй за цим законом покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити покарання засудженій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 358 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею злочину, даних про її особу та конкретних обставин справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

03 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 1 ст. 191 КК України і призначити їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати посади у кредитно – банківських установах.

Пом’якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 358 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати посади у кредитно – банківських установах.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов’язків повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.