Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 18 травня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2010 року,

зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Харкова,

такого, що не має судимості,

- за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України до позбавлення волі на строк десять років;

- за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк чотирнадцять років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5:

- на користь потерпілої ОСОБА_7 1 179 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 7 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- у доход держави 2 736 грн судових витрат.

Вирішена доля речових доказів у справі.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

24 квітня 2009 року, приблизно о 5 годині, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля житлового АДРЕСА_1, зустрів раніше незнайому ОСОБА_8 та запропонував їй спільно вжити алкогольні напої і вступити із ним в статеві зносини.

Отримавши відмову, ОСОБА_5 вирішив зґвалтувати потерпілу та схопивши її рукою за плече, потягнув до вказаного будинку та повалив на асфальт. ОСОБА_8 чинила опір: упиралася та гукала по допомогу. Долаючи опір потерпілої, ОСОБА_5 долонею затискав рот та ніс ОСОБА_8 та вимагав, щоб вона замовкла. Коли ОСОБА_5 прийняв долоню, потерпіла знову почала гукати по допомогу, тоді ОСОБА_5, подавляючи волю потерпілої до опору, завдав їй чисельних ударів кулаком в грудну клітку, від яких ОСОБА_8 замовкла, а ОСОБА_5 почав знімати з неї одяг.

Оскільки ОСОБА_8 знову почала кричати та намагалася звільнитися, ОСОБА_5, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, настання смерті, знову закрив потерпілій рот та ніс долонею.

Коли ОСОБА_8 припинила чинити опір, ОСОБА_5 затягнув її за ріг будинку, де продовжив знімати одяг, однак не довів свій умисел на зґвалтування до кінця, з причин, що не залежали від його волі.

Внаслідок затискання долонею рота та носа потерпілій розвинулась механічна асфіксія, від якої ОСОБА_8 померла на місці злочину.

На цей вирок засуджений ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить перекваліфікувати його дії з п. 10 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України. Наводить доводи на підтвердження відсутності у нього умислу на вбивство потерпілої. ОСОБА_5 у скарзі зазначає, що закривав потерпілій рота, щоб вона не кричала, і не мав умислу на позбавлення її життя. Просить урахувати, що він у вчиненому розкаявся та пом’якшити призначене покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок щодо нього змінити та перекваліфікувати дії засудженого з п. 10 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України і зменшити призначене покарання. Захисник, не оспорюючи висновок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, також вважає, що винний не мав наміру позбавляти потерпілу життя.

У поданій до Верховного Суду України розписці потерпіла ОСОБА_7 вказує про відшкодування їй шкоди і просить пом'якшити ОСОБА_5 покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Волошиної Т.Г., яка вважає вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, а доводи касаційних скарг безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах засудженого та захисника доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152 та п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, та обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні і належно оцінених судом доказів. Висновки суду щодо засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

У судовому засіданні ОСОБА_5 визнав, що вранці 24 квітня 2009 року напав на потерпілу, хапав її за шию, наносив удари, а з метою заглушити її крики, затикав долонею рот, стягав з неї одяг і припинив свої дії тільки після того, як у потерпілої зникли ознаки життя (т. 3, а.с. 98-101).

Зміст вказаних показань ОСОБА_5 підтверджується даними, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні, яка підтвердила, що познайомилась з ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, вночі 24 квітня 2009 року, і він близько 4-ї ранку провів її додому (т. 3, а.с. 122-124), а також свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні пояснив, що близько 5-ї ранку у вказаний день побачив знайомого йому ОСОБА_5, який відтягував від зупинки громадського транспорту, що по вул. Деревянка, жінку похилого віку, якій погрожував, а пізніше він побачив ОСОБА_11, який виходив із-за рогу будинку, де він потім знайшов труп жінки (т. 3, а.с. 117-118).

Про вину ОСОБА_5 у вчиненні замаху на зґвалтування та умисного вбивства, поєднаного зі зґвалтуванням, ОСОБА_8 свідчать і показання допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (т. 3, а.с. 101, 102, 103, 108-109, 111).

Судом також досліджено дані протоколів огляду місця події від 24 квітня 2009 року, пред’явлення фотознімків до впізнання, огляду речових доказів, відтворення обстановки та обставин події, висновку медико-криміналістичної експертизи.

З даних висновків судово-медичної та додаткової судово-медичної експертиз убачається, що тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_8, нанесені прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, а саме крововиливи і садна на обличчі, травми грудної клітини у виді переломів ребер, крововиливи на спині, садна та крововиливи на кисті правої руки, крововиливи на різних частинах голови, а смерть потерпілої настала внаслідок механічної асфіксії через закриття рукою (руками), долонею (долонями) отворів рота та носа.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_5 та його захисника про те, що у засудженого був відсутній умисел на вбивство потерпілої і його відношення до її смерті є необережним, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи питання про суб’єктивну сторону вчинених ОСОБА_5 дій, що спричинили смерть потерпілої, суд правильно оцінив досліджені ним докази у їх сукупності і дійшов висновку про те, що здобуті дані і обставини справи свідчать про об'єктивність показань ОСОБА_5 у ході досудового та судового слідства про те, що, застосовуючи насильство до потерпілої, він перекривав їй дихальні шляхи, внаслідок чого розвинулась механічна асфіксія, і при цьому усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав та свідомо допускав настання суспільно-небезпечних наслідків, ставлячись до них байдуже, тобто діяв з непрямим умислом.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані правильно як за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152, так і за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України.

При обранні покарання ОСОБА_5 суд урахував положення ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування моральної шкоди потерпілій на час постановлення вироку, та правильно призначив за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 152 та п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення. Підстав для його пом’якшення, як про це йдеться у касаційних скаргах, немає.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.