Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 7 листопада 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Одеси, мешканця м. Миронівки

Київської області, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 3991 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 гривень - моральної шкоди, на корить держави судові витрати у сумі 390 гривень 50 копійок.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року вирок місцевого суду в частині цивільного позову скасовано, кримінальну справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 23 квітня 2007 року приблизно о 16 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі марки "ВАЗ-2106" по другорядній дорозі по вул. Захарченка в напрямку перехрестя вул. Леніна та вул. Захарченка в м. Миронівці Київської області, порушив вимоги пунктів 2.9, 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впевнився у відсутності транспортних засобів, не пропустив водія мопеда ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі по вул. Леніна у напрямку с. Росава, виїхав на перехрестя, внаслідок чого допустив зіткнення зазначених транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції в частині залишення вироку місцевого суду без зміни, а сам вирок - змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що призначене судом засудженому ОСОБА_1 основне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність задоволення касаційної скарги частково та скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною і обґрунтованою, у ній має бути зазначено, зокрема, суть апеляцій, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованими.

Однак, зазначених вимог закону апеляційним судом належним чином дотримано не було.

В апеляції на вирок місцевого суду представник потерпілого просив його скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд, або постановити новий вирок і призначити основне покарання з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Визнаючи зазначені вище доводи представника потерпілого безпідставними, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції призначив засудженому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням усіх обставин справи та воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України й є домірним скоєному.

Однак, які саме обставини враховані судами при призначенні покарання ОСОБА_1 без позбавлення права керувати транспортними засобами, в ухвалі апеляційного суду не наведено.

Вироком суду засудженого визнано винуватим у вчиненні злочину в стані алкогольного сп'яніння. Згідно свідоцтві про сплату єдиного податку від 19 грудня 2006 року ОСОБА_1 займається діяльністю у сфері фотографів, тобто його діяльність не пов'язана безпосередньо з керуванням транспортними засобами.

За таких умов, залишення апеляції представника потерпілого щодо незаконності вироку в частині призначеного покарання є немотивованою.

У зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно перевірити належним чином всі доводи апеляцій та ухвалити рішення відповідно до вимог закону з наведенням у ньому відповідних мотивів.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.