Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_6 на судові рішення щодо нього,

вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 02 липня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2009 року,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Курозвани Гощанського району Рівненської області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 27 вересня 2007 року приблизно о 22-ій годині в селі Курозвани Гощанського району Рівненської області через особисту неприязнь затіяв сварку з ОСОБА_7, під час якої численним, сильними ударами ногою в живіт та по спині, зокрема, й тоді, коли потерпілий стояв на колінах, заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати через істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зазначає, що досудове слідство провадила некомпетентна особа, внаслідок чого здобуті докази не можна визнати належними. Покликаючись на порушення порядку проведення експертного дослідження трупа, заперечує достовірність даних цього дослідження, зокрема, що від насильства, інкримінованого ОСОБА_6, могли утворитися ушкодження, виявлені на тілі потерпілого, й, що після побиття він не міг самостійно пересуватися. Також указує на суперечливість і недостовірність доказів, якими суд обґрунтував вирок.

Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на міркування, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, просить скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті апеляції його захисника й, таким чином, порушив його право на захист.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченко Є.С., яка, посилаючись на порушення ст. 377 КПК України, просила направити справу на новий апеляційний розгляд, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних скарг, колегія суддів уважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу і вільний вибір захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 44 КПК України захисником може бути особа, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю і з якою укладено угоду про захист інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи засудженого. Для допуску до участі в справі захисник повинен пред’явити ці документи компетентному органу, у провадженні якого перебуває справа. Цією статтею передбачено також, що захисник може бути допущений до участі в справі на будь-якій стаді процесу.

Як убачається з матеріалів справи, після постановлення вироку й до закінчення строків на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_5 письмово заявив про свою участь у справі як захисник ОСОБА_6, ствердив свої повноваження угодою, укладеною між ним і родичами засудженого, в якій зазначив, що його право на зайняття адвокатською діяльністю засвідчується свідоцтвом НОМЕР_1 від 17 лютого 1995 року, виданим Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Тоді ж подав апеляцію, яку суд першої інстанції прийняв і після виконання вимог, передбачених ст.ст. 351, 354 КПК України разом зі справою передав до апеляційного суду для розгляду (т. 1 а. с. 335).

Проте суддя апеляційного суду постановою від 02 жовтня 2008 року відмовив у прийнятті тієї апеляції, пославшись на те, що ОСОБА_5 не належить до переліку осіб, які мають право на подання апеляції на підставі 348 КПК України (1001-05) , а також через відсутність рішення про допуск його до участі в справі.

Ця відмова, як убачається з письмових звернень засудженого ОСОБА_6, призвела до того, що він змушений був сам подавати апеляцію та клопотати про поновлення строків на її прийняття.

У кінцевому підсумку апеляційний суд розглянув тільки доводи апеляції засудженого.

З такими рішеннями апеляційного суду не можна погодитися через те, що вони не містять обґрунтованих доводів щодо процесуальної неспроможності ОСОБА_5 бути захисником ОСОБА_6 Зокрема, суддя не мотивував, чому відкидає подані ОСОБА_5 угоду про захист інтересів засудженого та інформацію про наявність у нього свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, яке у нього було, як убачається із витребуваної касаційним судом копії цього документа, на момент подання апеляції.

Також не можна визнати обґрунтованим посилання суду на відсутність у справі постанови місцевого суду про допуск захисника до участі в справі, оскільки само по собі становище, за якого місцевий суд не виніс такого рішення, не заперечує права засудженого мати захисником адвоката, який здійснює свої повноваження відповідно до встановленого законом порядку.

Наведені обставини дають підстави вважати, що під час перевірки законності та обґрунтованості вироку щодо ОСОБА_6 були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону в частині забезпечення права на захист засудженого.

У зв’язку із цим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід усунути зазначені порушення закону.

Виходячи із положень ст. 395 КПК України, для забезпечення можливості засудженому ОСОБА_6 скористатися допомогою захисника, якого він обрав, скасуванню підлягають постанови апеляційного суду від 02 жовтня та 03 грудня 2008 року про відмову в прийнятті апеляції адвоката ОСОБА_5, а також постанови місцевого суду від 24 жовтня 2008 року і 26 січня 2009 року, який, покликаючись на постанову апеляційного суду від 02 жовтня 2008 року, прийняв аналогічні рішення.

Що ж до інших доводів касаційних скарг, то вони, зважаючи на причини скасування ухвали апеляційного суду, будуть перевірені під час нового апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_6 та відповідно до ст. 395 КПК України постанови апеляційного суду від 02 жовтня 2008 року та 03 грудня 2008 року, постанови Гощанського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2008 року та 26 січня 2009 року про відмову в прийнятті та поновленні строку на прийняття апеляції захисника ОСОБА_5, скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду зі стадії попереднього розгляду.