Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів - Гошовської Т.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Колесниченка О.В.

розглянула у судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим.

Вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

засуджено за ст. 365 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, за ст. 366 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів.

Займаючи посаду начальника Сакського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (Сакського СТК ТСОУ) і одночасно голови Сакської міської організації Товариства сприяння обороні України (СМО ТСОУ), ОСОБА_1 у період 2001 – 2007 років допустив перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

У 2001 році ОСОБА_1 вніс в офіційний документ – Статут СМО ТСОУ завідомо неправдиві відомості стосовно того, що дана організація є правонаступником Сакської організації ДТСАФ УРСР, достовірно знаючи, що таким правонаступником був Сакський СТК ТСОУ, а в лютому – жовтні 2006 року він вніс в Статут СМО ТСОУ завідомо неправдиві відомості про те, що даний Статут було затверджено на Бюро Кримського Республіканського Комітету ТСО України відповідно до протоколу № 3 від 20 березня 2006 року, завіривши це своїм особистим підписом й печаткою. Після цього він надав його державному реєстраторові виконавчого комітету Сакського міської ради, яким його 25 жовтня 2006 року було зареєстровано.

Використовуючи зазначений Статут СМО ТСОУ, з метою надання законності своїм діям, ОСОБА_1 вніс до Статуту дані про те, що СМО ТСОУ є власником майна, у тому числі, і того, що перебувало на праві оперативного управління підлеглих їй організацій, і в 2007року передав нерухоме майно по АДРЕСА_1 у комунальну власність Сакської міської ради, хоча дане майно фактично належало ТСОУ України, чим спричинив тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. 64 КПК України, а апеляційним судом – порушення вимог ст. 377 КПК України, ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи та подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди.

Такі вимоги закону судом належним чином не виконані.

Суд у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, тільки у самій короткій та спрощеній формі вказав, що ОСОБА_1 незаконно передав нерухоме майно, що належало ТСОУ України, поАДРЕСА_1 у комунальну власність Сакської міської ради, чим спричинив тяжкі наслідки.

Однак, суд у вироку не зазначив, кому конкретно та які саме тяжкі наслідки були спричинені ОСОБА_1 в результаті вчинених ним злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.3 та 366 ч.2 КК України.

Матеріалами справи також встановлено, що засуджений, не погоджуючись з постановленим вироком, подав на нього апеляцію, яка розглянута апеляційним судом і залишена без задоволення, а вирок – без зміни.

Ст. 377 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

Як свідчать матеріали справи, апеляційний суд таких вимог закону не виконав, оскільки при розгляді справи в апеляційному порядку суті всіх зазначених в апеляції засудженого доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не мотивував.

Виходячи з того, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально - процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.