Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 13 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 9 січня 2009 року засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого;

- за ч.2 ст. 86 КК України 1960 р. на 6 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки;

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки;

- за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки, а на підставі ст. 42 КК України 1960 р. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 6 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_6 засуджено за те, що він 5 грудня 2000 року у період з 22 по 23 год. за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, стосовно яких постановлено обвинувальні вироки, проникли на територію хімічного складу СВК "Крилівський", який розташований у с. Крилівка Ружинського району Житомирської області, звідки винесли майно на загальну суму 1520 грн. Проте, під час крадіжки, засуджений разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був помічений сторожем, у зв’язку з чим не довели свій умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі і втекли з місця вчинення злочину.

У ніч з 18 на 19 грудня 2000 року засуджений разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та невстановленою особою на автомобілі прибули до вищевказаного складу, де із застосуванням пневматичного пістолету вчинили розбійний напад на сторожа складу з метою заволодіння майном СВК "Крилівський".

Крім того, у ніч з 15 на 16 березня 2001 року засуджений ОСОБА_6, за попередньою змовою з особами щодо яких постановлено обвинувальний вирок, на автомобілі прибули до с. Блажіївка Козятинського району Вінницької області, де з хліва домогосподарства ОСОБА_9 таємно повторно викрали корову та теля, заподіявши збитків потерпілій на 3360 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6, за попередньою змовою з особами щодо яких постановлено обвинувальний вирок, на автомобілі прибули у с. Миколаївка Козятинського району Вінницької області, проникли до хімічного складу СВК "Дружба", звідки таємно викрали майно на загальну суму 3760,50 грн.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що дії ОСОБА_6, окрім іншого, за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 86 КК України кваліфіковано вірно, проте в мотивувальній частині вироку кваліфікація дій за ч.2 ст. 187 КК України відсутня, а дії з ч.3 ст. 187 КК України перекваліфіковано на ч.2 ст. 86 КК України 1960 р. У зв’язку з цим, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, потерпілу ОСОБА_5, яка вважала, що касаційне подання підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурором, який підтримував обвинувачення в суді, 5 грудня 2008 року було змінено обвинувачення ОСОБА_6 і воно було пред’явлено в новій формі, а саме, серед іншого, прокурор вважав, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 187 КК України.

Проте, місцевий суд, розглянувши справу в порядку передбаченому, ст. 299 КПК України, дійшов до висновку, що ОСОБА_6, окрім інших злочинів, вчинив розбійний напад з метою заволодіння майном СВК "Кирилівський" за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в приміщення і не мотивувавши свого рішення, вийшовши за межі пред’явленого ОСОБА_6 обвинувачення кваліфікував його дії за ч.3 ст. 187 КК України, після чого, на підставі ст.ст. 4, 5 КК України, суд перекваліфікував ці дії на ч.2 ст. 86 КК України 1960 р., оскільки мінімальна межа санкції вказаного закону, тобто закону, який діяв на час скоєння злочину, нижча від мінімальної межі встановленої в санкції закону 2001 року.

При розгляді апеляцій засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10, апеляційний суд не звернув уваги на допущені порушення судом першої інстанції і в мотивувальній частині ухвали зазначив, що дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 86 КК України кваліфіковано правильно, хоча в мотивувальній частині вироку кваліфікація дій за ч.2 ст. 187 КК України відсутня, а дії з ч.3 ст. 187 КК України перекваліфіковано на ч.2 ст. 86 КК України 1960 року.

Разом з тим, прохання прокурора у касаційному поданні про скасування лише ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд не відповідає змісту подання, у якому прокурор навів аргументи неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції.

За таких обставин, розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 395 КПК України в межах касаційного подання, належить скасувати не тільки ухвалу, а й вирок, і справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону судом першої інстанції.

При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку й при доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів постановити законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 9 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.