Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 13 травня 2010 кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 7 серпня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого

засуджено за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засуджені за те, що вони в період з 8 квітня 2009 року по 16 квітня 2009 року за попередньою змовою між собою у м.Полтаві повторно вчинили кілька крадіжок, поєднаних з проникненням у житло, внаслідок чого заподіяли матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 2630 грн., ОСОБА_8 – 23400 грн., ОСОБА_9 – 450 грн., ОСОБА_10 – 18200 грн., ОСОБА_11 – 1100 грн., ОСОБА_12 – 3821,50 грн., ОСОБА_13 – 2947,47 грн.; крім того, вони ж за попередньою змовою між собою повторно вчинили незакінчений замах на викрадення майна ОСОБА_14, однак не довели злочин до кінця, оскільки не змогли проникнути у квартиру; і за попередньою змовою між собою повторно вчинили закінчений замах на крадіжки, поєднані з проникненням у житло ОСОБА_15, ОСОБА_16, однак злочини до кінця не довели, оскільки не виявили цінного майна, та ОСОБА_17, однак злочин до кінця не довели, оскільки були затримані на місці працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просить виключити з вироку рішення про їх засудження за вчинення замахів на крадіжки, оскільки судом не встановлено, на викрадення якого майна та якою вартістю був спрямований умисел засуджених, а також виключити рішення про засудження за епізодом про викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 із закриттям справи за відсутністю складу злочину. Крім того, прокурор просить виключити рішення суду про призначення засудженим покарання за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Саленка І.В., який частково підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Посилання у касаційному поданні на незаконність засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за епізодом незаконного заволодіння майном ОСОБА_9, є слушним. Так, статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням змін, внесених Законом України від 2 червня 2005 року, передбачено, що викрадення чужого майна вважається дрібним в разі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судом встановлено, що загальна сума викраденого у потерпілої майна становить 450 грн., що на момент вчинення викрадення не перевищувало три неоподаткованих мінімуми доходів громадян - 907,50 грн. (302,50 грн.?3), тому таке викрадення вважається дрібним, а діяння не є злочином, а отже, даний епізод необхідно виключити з обвинувачення засуджених. Зменшення обсягу обвинувачення засуджених за ч.3 ст. 185 КК України не є підставою для пом’якшення їм покарання за цим законом і тому має бути залишене таким, яке було обране судом першої інстанції.

Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи за епізодами злочинних дій щодо ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_14 суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України. Так, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засуджених за цими епізодами, суд не врахував, що злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна, або вартості майна, яке особа намагалася викрасти. Однак, суд лише встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проникли у квартири ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також намагалися незаконно проникнути в квартиру ОСОБА_14 з метою вчинення крадіжки, однак злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, і при цьому не було встановлено, на викрадення якого саме майна і якої вартості був спрямований умисел засуджених. Виходячи з того, що проникнення у житло потерпілого, як і замах на проникнення, є діями, що пов’язані з порушенням недоторканості житла, і самі по собі є злочинами, то такі дії засуджених підлягають перекваліфікації з ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України та з ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 162 КК України з призначенням відповідного покарання.

На підставі наведеного, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КК України, вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає зміні.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 7 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 змінити.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 епізод крадіжки майна ОСОБА_9 від 8 квітня 2009 року на загальну суму 450 грн.

За епізодами закінчених замахів на крадіжки майна ОСОБА_15 від 15 квітня 2009 року, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 від 16 квітня 2009 року перекваліфікувати дії засуджених з ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України і призначити за цим законом покарання у виді трьох років обмеження волі кожному.

За епізодом замаху на заволодіння майном ОСОБА_14 від 16 квітня 2009 року дії засуджених перекваліфікувати з ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 162 КК України і призначити за цим законом покарання у виді двох років обмеження волі кожному.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначити покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 162 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначити покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 162 КК України, у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначити покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

У решті названий вирок залишити без зміни.