Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 13 травня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення за скаргою ОСОБА_4

постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року задоволено скаргу ОСОБА_4 і скасовано постанову в.о. Золотоніського міжрайонного прокурора про порушення кримінальної справи від 4 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 3 листопада 2009 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_4, на постанову про порушення кримінальної справи, а справу направити на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону. Стверджує, що справу було порушено за наявності приводів і підстав, зазначених у ст.ст. 94, 98 КПК України. Зазначає, що спричинені злочином наслідки полягали в заподіянні матеріальної шкоди державним інтересам на суму 28737 гривень 51 копійку. Вважає, що звернення ОСОБА_4 з листом-поданням від 19 серпня 2004 року до голови Золотоніської міської ради про прийняття в комунальну власність двох житлових будинків на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 виходило за межі його компетенції та повноважень.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови. Згідно з ч.2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Зі змісту постанови про порушення кримінальної справи видно, що її було порушено щодо ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, у зв’язку з тим, що останній всупереч вимогам ч.1 ст. 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року направив у Золотоніську міську раду лист-подання від 19.08.2004 року про прийняття у міську комунальну власність двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2, які перебували на балансі Золотоніської районної лікарні ветеринарної медицини, балансовою вартістю 28737 гривень 51 копійка, що виходило за межі наданих йому прав. Рішенням міської ради від 21.09.2004 року зазначені будинки незаконно включено до об`єктів міського житлового фонду та в подальшому приватизовано ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у результаті чого заподіяно істотну шкоду державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки.

Скасовуючи постанову в.о. прокурора про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 суд зазначив, що прокурором не наведено належних приводів і підстав до порушення кримінальної справи, оскільки вказані в постанові дані не підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів перевірки, передача зазначених будинків з державної в комунальну власність відбулася за рішенням Золотоніської міської ради. Сам ОСОБА_4 таких рішень не приймав, а тільки направив лист-подання у раду. У постанові про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 не зазначено діяння, яке б містило ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, тобто не зазначено дій ОСОБА_4, що полягають у перевищенні влади, які спричинили тяжкі наслідки.

Доводи подання прокурора про те, що спричинені злочином наслідки полягали в заподіянні матеріальної шкоди державним інтересам на суму 28737 гривень 51 копійку не є переконливими. У матеріалах справи відсутні дані про завдання істотної шкоди державі саме діями ОСОБА_4 щодо передачі об`єктів нерухомості в комунальну власність.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку про відсутність у матеріалах дослідчої перевірки достатніх даних для порушення кримінальної справи. Отже, рішення про скасування постанови в.о. Золотоніського міжрайонного прокурора про порушення кримінальної справи від 4 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4 є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.