Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2009 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122 КК України,

та

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, направлено прокурору Донецької області на додаткове розслідування.

Органом досудового слідства вказані особи обвинувачувались у тому, що в період із середини серпня 2005 року по березень 2007 року ОСОБА_8 з метою заволодіння квартирами підбурив ОСОБА_7 до вчинення з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб умисних убивств ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, два перші з яких ОСОБА_7 вчинив зі своїм братом ОСОБА_13, який на час порушення кримінальної справи помер, а останнє – із ОСОБА_9

Окрім того, ОСОБА_7 обвинувачувався у незаконному заволодінні паспортами ОСОБА_10, ОСОБА_11 й ОСОБА_12 та таємному викраденні майна ОСОБА_11 й ОСОБА_12, ОСОБА_8 – у використанні підробленого паспорта ОСОБА_10 для отримання кредиту в Маріупольській філії ВАТ "Біг Енергія", заволодінні шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 4000 доларів США, а ОСОБА_9 – в умисному спричиненні ОСОБА_15 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Розглядаючи справу, апеляційний суд за клопотанням захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_16 направив її на додаткове розслідування у зв’язку з неповнотою досудового слідства при дослідженні обставин справи, пов’язаних з убивствами ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Зокрема, на думку суду, досудовим слідством не вжито заходів для встановлення місця знаходження трупів, не проведено їх огляд та судово-медичне дослідження на предмет встановлення дійсних причин смерті, що виключає можливість прийняти законне рішення по справі та встановити винуватість чи невинуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм діянь. Окрім того, досудовим слідством при призначенні судових експертиз порушено вимоги ст. 197 КПК України.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування є помилковим, а його висновки про неповноту дослідження обставин справи й невжиття досудовим слідством заходів для з’ясування вказаних в ухвалі питань, не ґрунтуються на матеріалах справи. Вважаючи, що по справі не допущено порушень закону, які б позбавляли суд можливості прийняти остаточне рішення, просить скасувати ухвалу, а справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом касаційних скарг обвинувачені, не оспорюючи мотиви й підстави для направлення справи на додаткове розслідування, просять змінити ухвалу в частині визначення їм запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та замінити його на підписку про невиїзд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційних скарг, захисників, які підтримали касаційні скарги та заперечували проти задоволення подання, перевіривши матеріали справи, доводи подання та заперечення на нього обвинувачених, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а касаційне подання є обґрунтованим.

За змістом закону досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 та 64 КПК України не досліджені або поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не допитані певні особи, не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді, тощо).

Як убачається з ухвали, суд визнав досудове слідство неповним у зв’язку з невжиттям ним заходів для встановлення місця знаходження трупів ОСОБА_10, ОСОБА_11 й ОСОБА_12 та їх судово-медичного дослідження.

Разом з тим, згідно з пред’явленим обвинуваченням після вчинення вбивств відповідно в серпні та листопаді 2005 року тіла потерпілих ОСОБА_10 й ОСОБА_11 ОСОБА_7 та ОСОБА_13 доставили та скинули в камеру "Б" скидного колектора станції біологічної очистки стоків КП "Маріупольське виробниче управління водопровідного та каналізаційного господарства" в с. Іллічівське Першотравневого району Донецької області. Туди ж ОСОБА_7 та ОСОБА_9 скинули тіло убитого ними в березні 2007 року ОСОБА_12

При цьому такі дані отримані досудовим слідством від ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які під час розслідування справи повністю визнавали винуватість, а при відтворенні обстановки і обставин події показали камеру колектора, куди вони скинули трупи убитих.

Посилання суду на те, що органами досудового слідства не вживались заходи для встановлення місця знаходження тіл потерпілих суперечить матеріалам справи, з яких убачається, що після показань обвинувачених досудовим слідством із використанням відеозйомки проведено огляд указаного обвинуваченими місця події – камери "Б" скидного колектора станції та єдиного відкритого колодязя № 27, допитано ряд працівників станції біологічної очистки стоків КП "Маріупольське виробниче управління водопровідного та каналізаційного господарства", які пояснили про структуру й розміщення очисних споруд та неможливість огляду каналізаційного колектора без його зупинки, яка по технологічним причинам також неможлива, що вони підтвердили і в судовому засіданні. Отже, перевірити наявність в указаному обвинуваченими місці тіл чи їх останків не видається можливим.

З протоколу судового засідання не вбачається, що допитані працівники станції очистки заперечували можливість нормальної роботи колектора при знаходженні в ньому сторонніх предметів, у тому числі й тіла людини.

За висновками проведених по справі судово-медичних експертиз відсутність трупів та кісткових останків у колекторних спорудах пояснюється тим, що в агресивному середовищі м’які тканини піддаються руйнуванню, а кістки скелета внаслідок руху стічних вод та їх зіткнення з твердими предметами – подрібненню, які зі стоками могли попасти в море.

Однак, судом такі дані шляхом допиту відповідних спеціалістів не перевірялись.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що потерпілі на даний час живі або ж їх тіла захоронені в іншому місці. Не посилається на них і суд в ухвалі.

Оскільки тіла ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не виявлені, неспроможною є і вказівка суду про проведення судово-медичного дослідження трупів для з’ясування дійсної причини смерті потерпілих.

Водночас, показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про механізм убивства потерпілих органи досудового слідства перевірили шляхом призначення судово-медичних експертиз, висновками яких з урахуванням відсутності тіл загиблих установлені ймовірні причини смерті, в тому числі і ті, про які вказували обвинувачені.

Що ж стосується вказівки суду про необхідність встановлення часу вчинення вбивств, органи досудового слідства визначили його на підставі показань обвинувачених та свідчень родичів ОСОБА_11 й ОСОБА_12, які пояснювали про час зникнення останніх.

Твердження суду про необхідність повторного проведення по справі судових експертиз не випливає з матеріалів справи та вимог закону. З ухвали суду не вбачається, які порушення ст. 197 КПК України виявив суд при призначенні досудовим слідством експертиз та яких саме. Та обставина, що з постановами про призначення деяких експертиз обвинувачені ознайомлені після їх проведення, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке ставить під сумнів допустимість як доказу висновків таких експертиз, після ознайомлення з якими обвинувачені будь-яких клопотань чи заперечень не мали.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає порушень органом досудового слідства вимог статей 22 та 64 КПК України, які б свідчили про необхідність направлення справи на додаткове розслідування з наведених в ухвалі підстав, у зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому належить перевірити та дослідити надані досудовим слідством й учасниками судового розгляду докази, оцінити їх у сукупності та з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону прийняти законне рішення по справі.

Обрана обвинуваченим міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідає вимогам ст. 155 КПК України і підстав для її зміни не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 395, 396 КПК України України, колегія суддів

касаційні скарги обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Запобіжний захід обвинуваченим залишити без зміни – тримання під вартою.