Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2007 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 20.11.2001 року

за ч. 2 ст. 310 КК України на 3 роки позбавлення

волі з іспитовим строком на 1 рік на підставі

ст. 75 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 5 років з конфіскацією ? частини його майна.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в липні 2001 року в с. Розкішне Білгород-Дністровського району на присадибній ділянці НОМЕР_1 по вул. Садовій зірвав макові головки та виготовив з них макову солому вагою 1494 г та зберігав з метою збуту за місцем проживання. до 10.02.2002 року, тобто до виявлення працівнитками міліції.

У касаційному поданні та доповненні до нього порушується питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосування кримінального закону та направлення справи на новий розгляд. Зазначається, що суд незаконно вказав попередню судимість ОСОБА_1 від 9.01.1987 року за вироком суду Російської Федерації та врахував цю обставину в мотивувальній частині вироку як обтяжуючу. Прокурор зазначає, що суд неправильно застосував ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1, оскільки не врахував, що ОСОБА_1 скоїв зазначений злочин до постановлення попереднього вироку і в такому разі суд повинен був призначити остаточне покарання за правилами ст. 70 КК України. Крім того, суд не призначив додаткове покарання у вигляді конфіскації майна при призначенні покарання на підставі ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд в порушення вимог ст. ст. 65, 67, 89 КК України в мотивувальній частині вироку вказав попередню судимість ОСОБА_1 за вироком від 9.01.1987 року за ч. 2 ст. 112, ст. 113, 207, 206 КК РСФСР послався як на обтяжуючу обставину – вчинення злочину повторно. Проте, суд не врахував, що Законом України від 3.03.1998 року "Про ратифікацію протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" (140/98-ВР) не передбачено визнавати та враховувати вироки Договірних Сторін при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно та порушення зобов’язань, пов’язаних з умовним звільненням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням.

Тому рішення суду про визнання як обтяжуючої обставини при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України є помилковим.

Посилання у поданні на те, що суд повинен був призначити остаточне покарання ОСОБА_1 за правилами ст. 70 КК України, а не на підставі ст. 71 КК України безпідставні.

Хоча ОСОБА_1 в липні 2001 року зірвав макові головки та виготовив з них наркотичну речовину – макову соломку вагою 1494 г та зберігав її з метою збуту, але даний злочин був виявлений і припинений 10.02.2002 року, коли в нього була виявлена макова солома працівниками міліції. Тобто даний злочин ОСОБА_1 вчинив після постановлення щодо нього вироку від 20.11.2001 року.

За таких обставин суду прийшов до правильного висновку про призначення остаточного покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України.

Однак, суд, призначивши покарання за ч. 2 ст. 307 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, не призначив, застосувавши ст. 71 КК України та не мотивував своє рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу згідно вимог чинного законодавства та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.