Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Київської області на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 5 травня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку

м. Вишгорода Київської області, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 20 травня 2008 року у с. Демидів Вишгородського району, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, не бажаючи настання смерті ОСОБА_2, умисно нанесла йому три удари ножем по тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Зазначає, що органами досудового слідства дії ОСОБА_1 правильно кваліфікувались за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, й суд змінив кваліфікацію незаконно. Указує, що ОСОБА_1 наносила удари в життєво-важливі органи: ліву половину грудей, черевну порожнину, нірки. Вважає, що звільнення засудженої на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Висновок суду про направленість умислу ОСОБА_1 на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, допитана у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала, що з метою помсти нанесла ОСОБА_2 декілька ударів ножем, зазначаючи при цьому, що не мала умислу на його вбивство.

Потерпілий показав, що знаходиться з ОСОБА_1 в особистих неприязних стосунках, в січні вдарив її головою в переносицю. Коли побачив її з двома хлопцями, зрозумів, що буде бійка, і намагався утекти, однак впав. Більше нічого не пам’ятає, находився у стані алкогольного сп’яніння.

Оцінивши сукупність зібраних у справі доказів, враховуючи характер, кількість і локалізацію поранень, поведінку засудженої та потерпілого, їхні взаємовідносини, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Як видно з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженої. Зокрема, суд узяв до уваги щире каяття та сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, позитивну характеристику, відсутність попередніх судимостей. Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, обрав ОСОБА_1 покарання у межах санкції відповідної статті, та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційного подання, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 377 КПК України.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.