Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою представника Всеукраїнського громадського об’єднання (ВГО) Товариство "Знання" Кушерця В.І. на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року, постановлені у провадженні за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого від 30 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо нього.

Постановою слідчого прокуратури Голосіївського району м. Києва від 8 листопада 2006 року за заявою голови правління ВГО Товариство "Знання" Кушерця В.І. порушено кримінальну справу щодо директора КП "Готель "Знання" ОСОБА_1 за фактом нібито зловживання ним своїм службовим становищем, що призвело до незаконного відчуження приміщення готелю "Знання", розташованого у м. Києві по вул. Микільсько-Ботанічна, 31, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України. Після проведення розслідування викладених у заяві фактів провадження у цій справі закрито постановою слідчого прокуратури Голосіївського району м. Києва від 27 грудня 2006 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину.

30 грудня 2006 року постановою вже старшого слідчого ГУ МВС України у м. Києві за заявою того ж Кушерця В.І. - голови правління ВГО Товариство "Знання", повторно порушено кримінальну справу щодо директора КП "Готель "Знання" ОСОБА_1 за фактом привласнення та розтрати шляхом зловживання ним своїм службовим становищем майна КП "Готель "Знання" - вбудовано-прибудованого приміщення готелю "Знання", по вул. Микільсько-Ботанічна, 31 у м. Києві, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Ця кримінальна справа була закрита постановою слідчого від 27 лютого 2007 року на підставі того, що існує нескасована постанова органу досудового слідства про закриття справи щодо цієї особи з цих же підстав, однак в подальшому постанова про закриття справи рішеннями судових інстанцій скасована.

Зі скаргою на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку ст. 2368 КПК України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2009 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи скасовано та відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо нього.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 1 липня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2009 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи щодо нього скасовано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі Кушерець В.І. – голова правління ВГО Товариство "Знання", особа, яка подавала заяву про злочин, просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що справу було порушено з дотриманням вимог ст. 94 КПК України при наявності достатніх підстав та приводів, проте судовими інстанціями постанову про порушення кримінальної справи незаконно скасовано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ВГО Товариство "Знання" Кухарчук А.Ю., яка підтримала доводи скарги, думку прокурора про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена лише за умови, що наявні законні приводи й підстави до її порушення. При цьому підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин, та, зокрема, про наявність у діях певної особи ознак складу злочину, тому твердження у касаційній скарзі про те, що сам факт наявності події, яка, на його думку, містить ознаки злочину, без додатково зібраних даних, вже є належною підставою для висновку щодо наявності в діях особи ознак складу злочину, є необґрунтованими.

З матеріалів справи убачається, що постанова про порушення справи щодо ОСОБА_1 є невмотивованою, оскільки не містить належного обґрунтування прийняття такого рішення.

Твердження у касаційній скарзі Кушерця В.І. про те, що всі наведені у постанові факти знайшли своє підтвердження під час подальшого розслідування кримінальної справи (його посилання на висновок Міжвідомчої комісії з питань протидії противоправному поглиненню та захопленню від 18 липня 2007 року, на рішення судових інстанцій господарських судів від 2007-2008 років) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у матеріалах дослідчої перевірки мають бути наведені достатні дані, які б на час порушення кримінальної справи свідчили про наявність в діях особи ознак злочину.

Тому висновок суду про невідповідність вимогам закону постанови про порушення кримінальної справи є правильним й обґрунтованим.

При розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, не розглядаючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті, не даючи оцінки доказам, перевірив наявність приводів й підстав для винесення цієї постанови, дійшов до правильного висновку про їх відсутність та обґрунтовано відмовив у порушенні кримінальної справи.

Матеріали справи свідчать про те, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 порушувалась двічі: перший раз 8 листопада 2006 року слідчим прокуратури Голосіївського району м. Києва, а потім 30 грудня 2006 року слідчим ГУ МВС України. При цьому перша справа, порушена з цих же підстав, була закрита за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину 27 грудня 2006 року постановою слідчого прокуратури Голосіївського району м. Києва, яка є чинною, що не дає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені особою, яка подавала заяву про злочин, в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу Кушерця В.І. залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 1 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.