Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сергіївка

Красноармійського району Донецької області, судимого

20 січня 2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки

обмеження волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України

від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за п.п. 1, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Сергіївка

Красноармійського району Донецької області, не судимого,

за п.п. 1, 4, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Вирок щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в умисному вбивстві ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_6, щодо двох осіб, з особливою жорстокістю, з метою приховати інший злочин, за наступних обставин.

6 грудня 2008 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшли до свого знайомого ОСОБА_8 додому у с. Сергіївка, де у той час перебували ОСОБА_7 і ОСОБА_9 Під час спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з одного боку й ОСОБА_7 з іншого виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якої у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 виник умисел на позбавлення ОСОБА_7 життя, після чого вони вступили в злочинну змову, направлену на його вбивство. Реалізуючи злочинний умисел, вони вивели потерпілого з кухні у кімнату й почали бити, після чого ОСОБА_9 покинув будинок, не бажаючи вступати у конфлікт. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 завдали ОСОБА_7 численні удари руками і ногами у різні частини тіла, у тому числі у життєво-важливі органи – голову і грудну клітку, й били до тих пір, доки він не втратив свідомість.

Вважаючи, що вони вбили ОСОБА_7, з метою приховати цей злочин, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 вбити так само й ОСОБА_8, щоб він не зміг їх викрити, на що той погодився. Після цього ОСОБА_5 і ОСОБА_6, завдали ОСОБА_8 численні удари руками і ногами у життєво-важливі органи – голову і грудну клітку. Під час побиття ОСОБА_8 ОСОБА_5 звернув увагу на те, що ОСОБА_7 подає ознаки життя, і завдав йому ще декілька ударів.

У результаті спільних злочинних дій засуджених потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли на місці злочину. При цьому ОСОБА_7 було завдано не менш 14 ударів в область голови й не менш 6 ударів в область грудної клітки; ОСОБА_8 - не менш 8 ударів в область голови, не менш 4 ударів в область грудної клітки, не менш 2 ударів в область шиї, не менш 4 ударів неустановленим ріжучим предметом у тім’яно-потиличну область голови.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування. Посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Указує, що прямих доказів його вини немає, вирок ґрунтується на припущеннях та на показаннях засудженого ОСОБА_6, до якого, також як і до нього, застосовувались недозволені методи ведення слідства, а також на суперечливих показаннях свідка ОСОБА_9 Твердить, що злочину не вчиняв, справа щодо нього сфабрикована.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав доводи скарги; думку прокурора, яка вважала, що скарга підлягає задоволенню частково та просила: змінити вирок і виключити з нього кваліфікацію дій засуджених за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України як зайву та посилання на протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як на допустимі докази, а у частині обвинувачення їх за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України справу закрити за недоведеністю їх вини; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 про те, що злочину він не вчиняв і матеріалами справи його вина не доведена, є безпідставними.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.

Так, у своїх показаннях під час досудового слідства, зокрема, у явці з повинною, будучи допитаним у якості підозрюваного, під час очних ставок з ОСОБА_6, ОСОБА_5 не заперечував, що під час спільного вживання спиртних напоїв між ним і ОСОБА_6 з одного боку й ОСОБА_7 з іншого виникла сварка, в ході якої вони вирішили вбити його, а потім ОСОБА_8 Ці його показання суд визнав достовірними і поклав їх в основу вироку.

Твердження засудженого ОСОБА_5 про те, що до нього, а також до ОСОБА_6 застосовувалися незаконні методи ведення слідства, судом перевірялися і не знайшли підтвердження.

Засуджений ОСОБА_6 під час досудового слідства та у суді також давав визнавальні показання з приводу спільного вчинення із ОСОБА_5 умисного вбивства ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що разом із засудженими та потерпілими розпивав спиртні напої, а коли ОСОБА_5 почав бити ОСОБА_7, він злякався й втік.

Доводи в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_9 під час слідства і в судовому засіданні обмовили ОСОБА_5, і що суд безпідставно поклав ці показання в основу вироку, є необґрунтованими, оскільки вони узгоджуються з його власними показаннями на досудовому слідстві. показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, та даними протоколів огляду місця події, виїмки речових доказів, висновками судово-медичних, медико-криміналістичної, судово-цитологічної експертиз.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.

Суд дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам, повно, всебічно та об’єктивно дослідив обставини справи та дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 умисного вбивства за обтяжуючих обставин, тому доводи у скарзі засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність винуватості у вчиненні злочину є необґрунтованими.

Отже, кваліфікуючі ознаки злочину – умисне вбивство двох осіб, вчинене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Разом із тим, на думку колегії суддів, при кваліфікації дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 досудове слідство та суд допустилися помилок.

Так, суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як убивство з особливою жорстокістю, послався на те, що засуджені протягом тривалого часу завдали кожному з потерпілих велику кількість ударів по різних частинах тіла, спричинили множинні тілесні ушкодження, у результаті чого потерпілі відчували нестерпний фізичний біль.

Проте, у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження наявності у діях засуджених умислу на вчинення убивства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з особливою жорстокістю, оскільки завдання численних тілесних ушкоджень при вбивстві відноситься до ознак особливої жорстокості лише у випадках, коли встановлено, що таким шляхом винна особа умисно завдала потерпілому особливих страждань. Тому справу у частині обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України слід закрити за недоведеністю їх вини у вчиненні цього злочину.

Оскільки дії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 охоплювались єдиним умислом, направленим на одночасне позбавлення життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кваліфікація їх дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство з метою приховати інший злочин є зайвою й підлягає виключенню з вироку.

Виходячи з конкретних обставин справи та особи винних ОСОБА_5 і ОСОБА_6, враховуючи виключення з їх обвинувачення двох кваліфікуючих ознак, які є передбаченими диспозицією ч. 2 ст. 115 КК України обтяжуючими обставинами, що впливають на ступень тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає можливим пом’якшити засудженим покарання до позбавлення волі на певний строк.

Вивченням матеріалів справи порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування вироку, не виявлено.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у встановленому законом порядку було надано захисників (т. 1 а.с. 122, 164). Разом із тим, з протоколів відтворення обстановки та обставин події від 12 і 13 грудня 2008 року убачається, що в порушення ст. 45 КПК України, згідно з вимогами якої участь захисника у цій справі є обов’язковою, відтворення обстановки та обставин події проводилися без участі захисників (т. 1 а.с. 131, 136, 174). Тому колегія суддів вважає, що посилання на протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як на докази їх вини підлягають виключенню з вироку, оскільки вони є недопустимими доказами.

Отже, вирок щодо ОСОБА_5 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 змінити.

В частині засудження ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України вирок скасувати і справу закрити за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину.

Виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України як зайву.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком від 20 січня 2007 року та остаточно призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України 16 років позбавлення волі.

Вважати засудженим ОСОБА_6 за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

Виключити з вироку посилання на протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 і ОСОБА_6