Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 13 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2010 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу –

31.08.2004 р. за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України

на чотири роки шість місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 186 КК України на шість років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 121 КК України на десять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

судимого 22.05.2008 р. за ч. 2 ст. 186 КК України

на чотири роки позбавлення волі, зі звільненням

від відбування покарання на підставі ст. 104 КК України

на два роки іспитового строку,

за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків – на шість років позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він вечором 26 липня 2009 року, перебуваючи в нетверезому стані, з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, у сквері, що між вулицями Садової, Адміральської та Інженерної у м. Миколаєві, пограбував ОСОБА_7 Спочатку зазначена особа кинула в потерпілого пластикову пляшку, а ОСОБА_5 вдарив потерпілого кулаком і відібрав у нього мобільний телефон із сімкарткою вартістю 740 грн.

4 серпня 2009 року після опівночі ОСОБА_5 із ОСОБА_6, перебуваючи в нетверезому стані, за попередньою змовою на розі вулиць Інженерної та ОСОБА_8 у м. Миколаєві перестріли ОСОБА_9, побили його і відібрали мобільний телефон "Нокіа 6233" вартістю 580 грн.

6 серпня 2009 року після опівночі ОСОБА_5, перебуваючи в нетверезому стані, вчинив розбійний напад на ОСОБА_10, під час якого руками, ногами і ліктем у голову побив його, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. У потерпілого ОСОБА_5 відібрав майно вартістю 2.572 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить змінити вирок, скасувати рішення суду про його засудження за ч. 4 ст. 187 КК України і виключити з обвинувачення епізод, пов’язаний з пограбуванням потерпілого ОСОБА_7, бо цих злочинів не вчиняв. Не заперечуючи своєї причетності до вчинення злочинів щодо потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вважає, що його дії в першому випадку мають розцінюватись як грабіж, без ознаки повторності, а в другому – замах на крадіжку.

Зазначений вирок щодо засудженого ОСОБА_6 не оскаржується і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо відмови в задоволенні касаційної скарги засудженого і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Суд правильно встановив фактичні обставини злочинів, які вчинив ОСОБА_5, і його висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні грабежів, розбою та умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, грунтуються на доказах, які суд належно перевірив і правильно оцінив.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 у суді підтвердив, що вечором 27 липня 2009 року на розі вулиць Адміральської й Інженерної м. Миколаєва його зупинили четверо. Серед них був і ОСОБА_5. ОСОБА_11 наніс йому два потиличника і наказав віддати свій телефон "Соні-Єріксон W 810-і". У цій ситуації, твердив потерпілий, він змушений був виконати команду ОСОБА_11 і передати нападникам свій телефон.

Ці обставини потерпілий ОСОБА_7 підтверджував послідовно і незмінно, а під час проведення впізнання він показав на ОСОБА_11 як на особу, яка в групі з іншими особами в той вечір відібрала в нього телефон.

Не вірити показанням ОСОБА_7 чи вважати, що він обмовляє ОСОБА_11, у суду підстав не було.

Свідки ОСОБА_12 пояснили, що вони купили у ОСОБА_11 мобільний телефон, який виявився краденим, і тому змушені були віддати цю покупку працівникам міліції.

Зазначений телефон вилучено працівниками міліції у ОСОБА_12 і повернуто потерпілому ОСОБА_7, про що свідчить протокол пред’явлення предмета для впізнання.

Висновки суду про те, що ОСОБА_11 пограбував потерпілого ОСОБА_9 у касаційній скарзі не оспорюється, підтверджується показаннями самого засудженого, твердженнями іншого співучасника цього злочину Павленка й доказами, які наведені у вироку, і в колегії суддів сумнівів не викликають.

ОСОБА_11 не заперечував на допитах, що він дійсно відібрав у потерпілого ОСОБА_10 пляшку пива, побив його і забрав радіоприймач. Пояснював, що наніс ОСОБА_10 біля 17-18 ударів руками і ногами, у тому числі множинні удари ліктем у голову. Бив доти, поки той не припинив чинити опір. Збагнувши, що потерпілий потребує допомоги, він допоміг йому вийти з парку і викликати медичну допомогу.

Під час проведення відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_11 детально розповів і показав, де саме і в який спосіб він побив потерпілого ОСОБА_10 руками і ногами.

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 підтвердили, що бачили, як тієї ночі ОСОБА_11 вів побитого чоловіка. Підвівши потерпілого до паркану, ОСОБА_11 повідомив їх, що хтось побив цього чоловіка, а він йому допоміг уникнути подальшого побиття. У розмові з потерпілим вони дізнались, що саме ОСОБА_11 забрав у нього телефон. Вони скористались своїм телефоном і викликали йому медичну допомогу.

Із висновку судово-медичної експертизи випливає, що на тілі ОСОБА_10 виявлено множинні тілесні ушкодження, в тому числі переломи кісток черепа, щелепи, кісток носа, щитовидного хряща і ребер, субарахноідальні крововиливи, забій речовини головного мозку, які відносяться до категорії тяжких і знаходяться у прямому причинному зв’язку зі смертю потерпілого.

У ОСОБА_11 під час обшуку виявлено радіоприймач потерпілого, а на одязі засудженого виявлено сліди крові, походження якої, згідно висновків судово-цитологічної експертизи, не виключається від потерпілого ОСОБА_10.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що засуджений ОСОБА_11 міг обмовляти себе на досудовому слідстві, як про це зазначається в скарзі, не виявлено.

Ставити під сумнів докази, на які послався суд у вироку, по цьому та інших епізодах обвинувачення ОСОБА_11 підстав не має.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 186 КК України, в тому числі за ознакою грабіж, учинений повторно, за ч. 4 ст. 187 КК України і ч. 2 ст. 121 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Під час досудового слідства і судового розгляду справи органи досудового слідства і суд дотримались норм КПК України (1001-05) .

Приймаючи рішення про призначення покарання ОСОБА_11, суд відповідно до положень ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про його особу й обставини, що пом’якшують покарання.

Підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.