5-987км10 Про умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою - працівником правоохоронного органу свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та окремим громадянам - 11.05.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора ІваноФранківської області на вирок Івано-Франківського міського суду ІваноФранківської області від 12 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вказаним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що судимості не має,

засуджено за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, пов’язані із здійсненням функцій представника влади на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 3,4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за зловживання службовим становищем, тобто умисне з корисливих мотивів використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та окремим громадянам, вчиненим працівником правоохоронного органу за таких обставин.

4 грудня 2006 року ОСОБА_5, який працював на посаді оперуповноваженого відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, проведено оперативно-розшукові заходи, в ході яких виявлено факт збуту та зберігання з метою збуту фальсифікованої горілки гр. ОСОБА_6, щодо якої було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 204 та ч.3 ст. 204 КК України. ОСОБА_5, здійснюючи оперативний супровід порушеної кримінальної справи, діючи умисно з метою отримання незаконної наживи впродовж грудня 2006 року вимагав та отримав від ОСОБА_6 грошову винагороду в сумі 400 гривень за перекваліфікацію її дій на ч.1 ст. 204 КК України, а в подальшому вимагав у неї ще 300 доларів США, які ОСОБА_6 відмовилася передавати.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5 В обґрунтування подання наводяться доводи того, що суд належним чином не мотивував свого рішення про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5; у мотивувальній частині вироку не навів формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням наслідків злочину; при призначенні покарання не навів мотивів застосування ст.ст. 69, 75 КК України. Апеляційний суд при перевірці справи в апеляційному порядку зазначених порушень не виправив.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.

Суд зобов’язаний також мотивувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) .

Як убачається з матеріалів справи, суд на порушення цих вимог закону, при перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч.2 ст. 368 КК України на ч. 3 ст. 364 КК України не навів мотивів такої перекваліфікації, не дав юридичної оцінки злочинного діяння – замаху на отримання хабара в сумі 300 доларів США і не навів формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за цим епізодом, із зазначенням наслідків злочину, а також не мотивував застосування ст.ст. 69, 75 КК України при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання.

Крім того, призначаючи ОСОБА_5 більш м’яке покарання, ніж передбачено законом та застосовуючи ст. 75 КК України, суд не врахував загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують й обтяжують покарання.

Підставою для призначення більш м’якого покарання згідно ст. 69 КК України є наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого та даних про особу винного.

Зі змісту вироку вбачається, що суд, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, послався на обставини, які пом’якшують покарання, визнавши такими дані, що характеризують особу засудженого. Зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Також сумнівним є рішення суду про визнання обставиною, що пом’якшує покарання засудженого, його сімейний стан.

Разом з тим, судом не дано оцінки конкретним обставинам справи і фактично не враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, не взято до уваги його суб’єктивне ставлення до скоєного.

Відсутнє належне обґрунтування рішення суду про застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, перевіряючи справу в апеляційному порядку, доводи апеляції прокурора належно не перевірив і не навів мотивованих підстав, через які визнав їх необґрунтованими, порушивши вимоги ст. 377 КПК України.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить повно та всебічно дослідити зібрані в справі докази і прийняте рішення, яке має відповідати вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання першого заступника прокурора ІваноФранківської області задовольнити.

Вирок Івано-Франківського міського суду ІваноФранківської області від 12 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той районний же суд в іншому складі суддів.