Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Апанаскович Л.В.,

засудженого ОСОБА_1

і представника потерпілої ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 серпня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

відповідно до ст. 89 КК України

судимості не мав,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що

раніше не судився,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2 і 3 ч. 1 ст.76 цього ж Кодексу.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянин України, такий, що

відповідно до ст. 89 КК України

судимості не мав,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено зарахувати в строк покарання ОСОБА_6 перебування під вартою з 26.01.2009 року по 7.08.2009 року.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянин України, такий, що

раніше не судився,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки шість місяців з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст.76 цього ж Кодексу.

Постановлено зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 перебування під вартою з 23.01.2009 року по 7.08.2009 року.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянин України, такий, що

раніше не судився,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст.76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 26 893 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.

17 грудня 2008 року о 1-ій год. 40 хв. ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_9 чисельні удари руками і ногами в область обличчя і голову, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Після цього, ОСОБА_8 скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав гроші в сумі 180 грн., два мобільні телефони вартістю 700 грн. і 600 грн., заподіявши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1480 грн.

11 січня 2009 року у період часу з 1-ої год. по 5-ої год. з метою вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_8 проник у будинок АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 600 грн. і майно ОСОБА_11 на суму 3800 грн.

Крім того, 19 січня 2009 року приблизно о 22-ій год. ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з метою вчинення крадіжки чужого майна приїхали на автомобілі марки "Газель" до будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_8 ключем, який йому було надано власницею будинку ОСОБА_2, відкрив замок вхідних дверей. Потрапивши таким чином у середину житлового будинку, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 таємно викрали майно ОСОБА_2 на загальну суму 58 740 грн. 50 коп.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 змінити і виключити з його резолютивної частини зарахування цим засудженим строків перебування під вартою в строки призначеного за вироком покарання, а вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м’якості.

Вирок щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не оскаржується і на нього не внесено касаційне подання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційного подання, пояснення представника потерпілої на підтримання касаційного подання і заперечення на нього засудженого ОСОБА_6, обговоривши доводи касаційного подання і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 335 КПК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України (2341-14) , у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, тривалість іспитового строку, обов’язки, покладені на засудженого. Якщо засудженому обирається запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд у резолютивній частині обвинувального вироку вказує про залік строку попереднього ув’язнення у строк покарання з часу його затримання.

Наведені вимоги закону, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, яке міститься у п. 9 постанови "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року № 7 (v0007700-03) , згідно з яким іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного до трьох років і цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано статтю 75 КК України, місцевий суд не врахував і помилково зарахував ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яких було звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, в строк призначеного їм покарання строк досудового ув’язнення.

Ураховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підлягає зміні та виключенню з його резолютивної частини рішення суду про зарахування цим засудженим строків перебування під вартою в строки призначеного покарання.

Крім того, слушними є доводи касаційного подання прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м’якості.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років суд вправі звільнити особу від його відбування з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд призначив ОСОБА_8 покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від його відбування з випробуванням. Таке рішення суд умотивував тим, що ОСОБА_8 раніше не судився, є особою молодого віку, щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду.

Однак, вирішуючи питання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд фактично не врахував конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_8 вчинено три злочини, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_8 відповідно до ст. ст. 372, 398 КПК України підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок його м’якості, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення ОСОБА_8 має бути призначено покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 змінити, виключити з його резолютивної частини рішення суду про зарахування цим засудженим строків перебування під вартою в строки призначеного покарання.

Цей же вирок щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд іншим складом суду.