Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 12 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2009 року щодо нього,

вироком місцевого суду

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 12 квітня 2000 року за ч.2 ст. 142 КК України 1960 року на 5 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

засуджено:

- за ч.2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна;

- за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч.1 ст. 311 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч.2 ст. 315 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч.1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 визначено у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області судові витрати за проведення судовохімічної експертизи у сумі 557 гривень 95 копійок.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок змінено, застосовано до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та виключено призначене йому додаткове покарання у виді конфіскації майна. Остаточне покарання ОСОБА_6 на підставі ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 4 червня 2006 року в м. Ірпені Київської області у невстановленої слідством особи незаконно придбав подрібнену макову солому, яку переніс до місця свого проживання, виготовив та зберігав наркотичний засіб.

10 червня 2006 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_6 за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_7 та повторно - ОСОБА_8 по 0,5 мл розчину ацетильованого опію, схиливши останнього до вживання наркотичних засобів, надавши одночасно їм приміщення, а саме кімнату у своєму будинку АДРЕСА_1, для незаконного вживання наркотичних засобів.

Крім того, ОСОБА_6, як особа, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст. 307, 317 КК України, незаконно зберігав прекурсори з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати постановлені щодо нього рішення як незаконні, а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що справу в частині обвинувачення його за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 311, ч.2 ст. 315 КК України сфабриковано органами досудового слідства, а судом її розглянуто однобічно і висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на недостовірних і недопустимих доказах. Зазначає, що апеляційним судом не звернуто увагу на допущені порушення і, крім того, неналежним чином розглянуто доводи апеляцій та порушено його право на захист, оскільки розгляд справи в апеляційному суді проводився у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_5, яка підтримала доводи касаційної скарги засудженого, прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду через її невідповідність вимогам закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, не погоджуючись із вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник засудженого – ОСОБА_5 та засуджений подали апеляції. Захисник ОСОБА_5 та засуджений у своїх апеляціях вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на те, що суд, визнавши суперечливими показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, врахував їх при вирішенні питання про доведеність винуватості ОСОБА_6 Засуджений ОСОБА_6 в апеляції зазначав про порушення його прав на досудовому слідстві.

Прокурором в апеляції зазначалось про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про визнання ОСОБА_6 обмежено осудним, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 211 від 31 жовтня 2007 року він міг під час скоєння інкримінованих йому злочинів усвідомлювати свої дії, але не повною мірою керувати ними. Крім того, вказувалось на те, що судом не зазначено у вироку, яка частина майна засудженого підлягає конфіскації.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

При цьому, всі доводи, що містяться в апеляції, повинні бути проаналізовані й співставленні з наявними в справі та додатково поданими матеріалами і на кожний довід в ухвалі має бути дана вичерпна відповідь.

Апеляційний суд вищезазначених вимог закону не дотримався, оскільки доводи апеляцій не проаналізував, жодної відповіді на них не дав та не навів підстав, з яких апеляції засудженого та захисника визнані необґрунтованими.

Також апеляційним судом було порушено право засудженого ОСОБА_6 на захист. Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що під час апеляційного розгляду справи був присутній засуджений ОСОБА_6, який висловлював свою думку щодо поданих апеляцій. Разом з тим, з наданої Київським слідчим ізолятором відповіді видно, що згідно добової відомості обліку осіб, тимчасово вибувших зі слідчого ізолятора в період з восьмої години ранку 22 квітня 2009 року до восьмої години ранку 23 квітня 2009 року засуджений ОСОБА_6 в Апеляційний суд Київської області не доставлявся. Цей факт також підтвердила захисник ОСОБА_5, яка брала участь у касаційному розгляді справи.

Крім зазначених порушень, які були допущені апеляційним судом, також були встановлені й інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, які на думку колегії суддів касаційного суду перешкодили суду апеляційної інстанції постановити законне і справедливе рішення.

Відповідно до вимог ст. 351 КПК України про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у статті 348 КПК України осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Згідно ч.3 ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду.

Проте, зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано і учасникам процесу про надходження апеляцій прокурора та засудженого ОСОБА_6 не повідомлено. До того ж, про надходження апеляцій прокурора, засудженого та захисника ОСОБА_5, а також про апеляційний розгляд справи взагалі не повідомлено захисника ОСОБА_9, з яким матір’ю засудженого ОСОБА_6 було укладено угоду про надання адвокатських послуг (а.с. 228).

В свою чергу, апеляційний суд при вирішенні питань, пов’язаних з підготовкою справи до апеляційного розгляду, не усунув вказаних порушень і розглянув апеляції засудженого, його захисника ОСОБА_5 та прокурора без належного повідомлення про надходження апеляції, дату призначення справи до апеляційного розгляду учасників процесу, які можуть бути присутніми при апеляційному розгляді справи та надавати свої пояснення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи допущено такі порушення вимог кримінально – процесуального закону, які перешкодили повно і всебічно розглянути справу, встановити в ній істину та забезпечити права і законні інтереси учасників процесу під час її апеляційного розгляду.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно перевірити усі доводи апеляцій і постановити рішення з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суддів.