Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною із здійсненням торгівлі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 6 777 гривень матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_5 визнана винною в тому, що з 16 січня по 23 квітня 2009 року, працюючи продавцем меблів в магазині, що знаходиться на вул. Комуністичній у м. Ровеньки Луганської області, привласнила і використала кошти ОСОБА_6 в сумі 6 777 гривень, які були отримані від реалізації товарів у магазині.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд на підставі ст. 75 КК України фактично звільнив ОСОБА_5 від основного і від додаткового покарання, а призначення останній покарання без позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною зі здійсненням торгівлі є м'яким.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення її від відбування основних покарань у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років з випробуванням.

Відповідно до роз'яснень, які містяться а абзаці 5 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання, зокрема, позбавлення права займатися певною діяльністю. Додаткові покарання виконуються реально, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Разом з тим, як убачається з вироку, суд на підставі ст. 75 КК України фактично звільнив ОСОБА_5 від відбування як основного так і додаткового покарання.

Беручи до уваги характер вчиненого ОСОБА_5 злочину - привласнення нею грошей з використанням посади продавця,

колегія суддів вважає, що призначення їй покарання без позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною із здійсненням торгівлі є м'яким.

За таких обставин касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а вирок – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити рішення з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 19 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд в іншому складі суддів.