Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р.

у справі № 806/3067/14

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Урарту"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування наказу, -

У липні 2014 року Виробничо-комерційна фірма "Урарту" (далі - позивач, ВКФ "Урарту") звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ), в якому просила суд скасувати наказ В.о. начальника Новоград-Волинської ОДПІ від 12.02.2014 р. № 120 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ "Урарту".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ № 120 від 12.02.2014 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 р.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було направлено на адресу позивача запит від 30.12.2013 р. № 3020/153 про надання письмових пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з контрагентами, по яких існують розбіжності. Відповідь на вказаний запит була надана позивачем листом від 05.02.2014 р. № 3.

В подальшому начальником Новоград-Волинської ОДПІ було винесено наказ від 05.02.2014 р № 36 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ВКФ "Урарту".

Так, на підставі вказаного наказу та направлення від 05.02.2014 р. № 70 посадовою особою Новоград-Волинської ОДПІ було здійснено вихід на ВКФ "Урарту", однак, посадовими особами підприємства позивача відмовлено у допуску працівникові податкового органу, про що останнім було складено акт від 06.02.2014 р. № 4 про не допуск до перевірки ВКФ "Урарту".

За вказаних обставин В.о. начальника Новоград-Волинської ОДПІ винесено наказ від 12.02.2014 р. № 120 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ "Урарту".

На підставі вказаного наказу, повідомлення про початок перевірки від 12.02.2012 р. № 1344 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою Новоград-Волинської ОДПІ 12.02.2014 р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВКФ "Урарту" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 13.02.2014 р. № 276/2210/13577250 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає перерахуванню до бюджету в сумі 201 523 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 р. № 0005082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 251 904 грн., з яких 201 523 грн. - за основним платежем та 50 381 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 р. у справі № 806/3114/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 р., позов ВКФ "Урарту" до Новоград-Волинської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2014 р. № 0005082200 - задоволено.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, в розглядуваній справі, виходив з того, що оскільки спірний наказ вичерпав свою дію у зв'язку з проведеною на його підставі позаплановою невиїзною перевіркою оформленою актом від 13.02.2014 р. № 276/2210/13577250, а тому задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не дотримано обов'язкових умов для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, а тому (з урахуванням того, що такої підстави для проведення вказаного виду перевірки, як не допуск до проведення позапланової документальної виїзної перевірки у Податковому кодексі України (2755-17) не передбачено) її призначення є передчасним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України (2755-17) в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75- 81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Отже, в разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (в тому числі накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України (2755-17) випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки, як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: - встановлення підстав для проведення перевірки; - прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; - вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; - оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Так, на етапі встановлення підстав для проведення позапланової перевірки з мотивів можливого порушення платником податків вимог законодавства податковий орган зобов'язаний надіслати платникові податків запит, відповідь на який має бути подана протягом 10 днів із дня його отримання. (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України). Залежно від наявності або відсутності відповідної відповіді та її змісту може бути зроблено висновок про необхідність проведення перевірки. Оцінює зміст відповіді платника податків орган доходів і зборів. Проте платник податків може не погодитися з висновком контролюючого органу, вважаючи, що запит було надіслано безпідставно, або що його відповідь на запит є вичерпною і не потребує проведення передвіки викладених у ньому даних.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи слідує, що позапланова невиїзна документальна перевірка підприємства позивача була проведена в день прийняття спірного наказу та повідомлення про початок проведення такої перевірки, що, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, унеможливлює дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, які є обов'язковими для початку проведення такої перевірки.

Задовольняючи вимоги позивача суд апеляційної інстанції вказував і на відсутність підстав для винесення спірного наказу, як то надіслання податковим органом на адресу позивача обов'язкового письмового запиту, як це передбачено нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

За таких обставин, та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 р. у справі № 806/3067/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.