Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 6 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2009 року щодо нього.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Вінниці,

раніше судимого 30 квітня 2004 року

Замостянським районним судом м. Вінниці

за ч. 1 ст. 187 КК України на чотири роки

позбавлення волі, звільненого 25 жовтня

2006 року умовно-достроково на один рік два

місяці один день,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2009 року вирок місцевого суду змінено, виключено посилання на погрозу застосування насильства до потерпілого, як зайво інкриміновану кваліфікуючу ознаку вчиненого злочину.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 6 жовтня 2008 року в період часу з 13 години по 15 годину в стані алкогольного сп’яніння в кафе "Івушка" по вул. Київській у м. Вінниці за попередньою змовою з ОСОБА_5 із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито викрали у ОСОБА_6 мобільний телефон марки "Нокіа Н-73", заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1939 гривень.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить пом’якшити призначене йому покарання шляхом застосування ст. 69 КК України. Зазначає, що його не було ознайомлено з матеріалами кримінальної справи, а судом першої інстанції було порушено його права на захист, зокрема, що вирок було постановлено без його участі, та він був позбавлений права звернутися до суду з останнім словом. Вважає, що судом при призначенні покарання не було враховано всіх обставин справи, що не він був організатором злочину, але саме він повернув мобільний телефон потерпілому, відшкодувавши тим самим заподіяну шкоду, його тяжкий стан здоров’я, визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому злочині. Вказує, що апеляційний суд не встановив наведені порушення, а також не зазначив в ухвалі про наявність його заперечення на апеляцію прокурора.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Винуватість ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України підтверджуються дослідженими та належним чином оціненими судом доказами і в касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи засудженого про те, що його не було ознайомлено з матеріалами справи, є безпідставними.

Під час виконання вимог ст. 218- 220 КПК України на досудовому слідстві засуджений власноручно зазначав, що повністю ознайомився з матеріалами справи. Після попереднього розгляду справи, під час судового розгляду та після нього будь-яких клопотань про ознайомлення з матеріалами справи від ОСОБА_4 не надходило. З протоколом судового засідання засуджений знайомитися відмовився.

Не є підставними і посилання засудженого про позбавлення його права звернутися до суду з останнім словом.

Як убачається із протоколу судового засідання, 15 травня 2009 року ОСОБА_4 було доставлено до Замостянського районного суду м. Вінниці. Судом йому було надано право виступити з останнім словом. Того ж дня, після виходу із нарадчої кімнати суд оголосив вирок в присутності засудженого. Зауважень на правильність протоколу судового засідання ОСОБА_4 не подавав.

Твердження у касаційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної шкоди потерпілому саме ним, та про відсутність в ухвалі апеляційного суду посилання на наявність заперечення засудженого ОСОБА_4 на апеляцію прокурора, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Питання про відшкодування заподіяної шкоди потерпілому саме ОСОБА_4 було з’ясовано місцевим судом. Цивільний позов у справі заявлено не було, а потерпілий, будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що заподіяна злочином шкода йому повністю відшкодована. Ця обставина була врахована судом як така, що пом’якшує покарання ОСОБА_4

У матеріалах справи міститься лист засудженого під назвою "роз’яснення", який він оцінює у касаційній скарзі як заперечення на апеляцію прокурора. За змістом цей лист стосується позиції прокурора у судовому засіданні щодо відшкодування матеріальної шкоди, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не зазначив його в ухвалі як заперечення.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд виходив із загальних засад призначення покарання та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та повне відшкодування завданих збитків, дані про особу засудженого, у тому числі ті, що наведені у касаційній скарзі.

За таких обставин підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_4 покарання колегія суддів не вбачає, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Зі змісту ухвали апеляційної інстанції випливає, що доводи засудженого про суворість призначеного покарання були належним чином перевірені апеляційним судом та визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.