Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 6 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 9 липня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено сім років позбавлення волі, установила:

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 9 червня 2005 року, будучи в стані сп’яніння, під час сварки, що виникла на березі р. Тащенак неподалік с. Нове Мелітопольського району, з неприязні вбив ОСОБА_6 Він наніс потерпілому декілька ударів кулаками по голові і тулубу, а потім металевим молотком - шість ударів по голові.

Після вбивства ОСОБА_6 ОСОБА_5 таємно викрав мопед потерпілого "Карпати-2" вартістю 657 грн. 15 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 жовтня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено. Постановлено вважати, що вартість викраденого мопеда "Карпати-2" становить 474 грн. 46 коп. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_4 просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_5, а справу – закрити за відсутністю в його діях складу злочинів. Твердить, що досудове і судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, у тому числі тих його норм, які регулюють право засудженого на захист. Зазначає, що в основу вироку суд поклав неправдиві показання свідків, які обмовили ОСОБА_5, а також власні показання засудженого, які він давав під фізичним і психологічним тиском працівників міліції, інші ж докази, які могли істотно вплинути на правильність висновків, до уваги не взяв.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга адвоката не підлягає задоволенню.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства та крадіжки за викладених у вироку обставин матеріалами справи доведена.

ОСОБА_7 на досудовому слідстві у присутності захисника неодноразово твердив, що він, зустрівши на березі річки ОСОБА_6, спровокував з ним конфлікт, під час якого наніс потерпілому удари молотком по голові і в такий спосіб позбавив його життя, після чого приховав сліди злочину та викрав мопед потерпілого.

Ці свої показання засуджений підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події у присутності понятих та адвоката. Він детально розповів, де, коли і за яких обставин вчинив ці злочини, показав механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, показав, куди сховав тіло потерпілого, куди викинув знаряддя злочину та інші речові докази, а також, куди сховав запчастини викраденого та розібраного ним мопеда.

Суд визнав ці показання засудженого достовірними, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі, зокрема показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, у присутності яких на досудовому слідстві ОСОБА_7 давав свої визнавальні показання, показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які 9 червня 2005 року неподалік річки зустріли ОСОБА_7 у брудному одязі, з бурими патьоками на обличчі та з мопедом потерпілого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яким засуджений розповідав про вчинення вбивства ОСОБА_6 та крадіжки його мопеда, свідка ОСОБА_15, який від ОСОБА_7 дізнався про крадіжку ним чужого мопеда, свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17, у присутності яких за місцем проживання засудженого було вилучено деталі від мопеда ОСОБА_6, тими даними, що містяться в протоколах огляду місця події, обшуку житла засудженого та вилучення речових доказів, даними висновків судово-медичної експертизи, згідно з якими смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася переломами кісток зводу черепа із забійними ранами голови з крововиливами під тверді та м’які оболонки мозку і набряком головного мозку, походження яких можливе в час і за обставин, про які повідомив засуджений на досудовому слідстві.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_7 умисно позбавив життя потерпілого, а потім таємно викрав його майно.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 і ч. 1 ст. 185 КК України є правильною, а призначене винуватому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вважати, що органи досудового слідства чи судові інстанції допустилися необ’єктивності, упередженості чи істотних порушень норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для скасування чи зміни судових рішень, підстав немає.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про застосування до засудженого недозволених методів слідства перевірялися судами обох інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити захиснику – адвокату ОСОБА_4 в задоволенні касаційної скарги.