Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Буденка В.В.

за участю позивача ОСОБА_2 та представників відповідача Лисака Я.А.

і Євчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 3955, третя особа: Військова прокуратура Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 3955, третя особа: Військова прокуратура Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Військову частину А3955 до отриманої позивачем за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007 - 2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донарахувати та виплатити за період з 01 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) . Зобов'язано Військову частину А3955 донарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність ( Укази Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 (173/2002) , від 05 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) - постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008 -2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленим за новими умовами оплати праці, яка суттєва була зменшена. Зобов'язано Військову частину А3955 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_2, до якої включити за 24 місяці перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (урахуванням надбавки та різниці згідно пунктів 3-4 позовних вимог), та донарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги). Зобов'язано Військову частину А3955 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення. Зобов'язано Військову частину А3955 сплатити страхові внески до органів Пенсійного Фонду України. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Під час розгляду апеляційної скарги на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову від адміністративного позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року в частині позовних вимог про зобов'язання виконати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року - скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз'яснено позивачеві про право вирішення зазначених вимог у порядку, встановленому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України. В решті позовних вимог постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2015 року - скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення апеляційного суду щодо правильності застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Водночас частиною 3 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснено наслідки про закриття провадження у справі. Так, ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Приймаючи рішення відмову від позову та закриваючи провадження, суд апеляційної інстанції помилково посилаючись на положення частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині свого рішення дав оцінку рішенню суду першої інстанції по суті позовних вимог.

Задовольняючи заяву про відмову від адміністративного позову, суд апеляційної інстанції давати оцінку по суті рішенню суду першої інстанції не може, оскільки положеннями статтей 112, 157 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розгляд позовної заяви по суті її вимог, якщо подана заява про відмову від позову.

Отже в даному випадку надана апеляційним судом оцінка рішення суду першої інстанції протирічить нормам Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та є безпідставною оскільки позивач бажав відмовитись від позову, а не розглядати справу по суті позовних вимог.

Крім того всупереч зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд апеляційної інстанції не роз'яснив наслідків відмови від позову.

Також, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання виконати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві право вирішення зазначених вимог у порядку, встановленому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи та посилань скаржника у касаційній скарзі, вимоги щодо виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року в порядку норми статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України ним не заявлялись.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що апеляційним судом при розгляді заяви про відмову від адміністративного позову були порушені процесуальні норми права.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 3955, третя особа: Військова прокуратура Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .