Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 3 вересня 2008 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

раніше судимого – 30.10.2002р. за ч.1 ст. 296,

ч.3 ст. 186 КК України на 5 років

позбавлення волі, звільненого 22.12.2006р.

умовно - достроково на 7 місяців,

засуджено:

- за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч.2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянку України,

раніше судиму – 15.11.2006р. за

ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням

ст. 75 КК України на 4 роки 6 місяців

позбавлення волі з іспитовим строком

на 2 роки,

засуджено:

- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання 7 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 касаційних скарг на вирок в установленому законом порядку не подали.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на користь Красноармійської ЦРЛ солідарно – 667 грн. 45 коп. на відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_8; із ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 солідарно – 639 грн.50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишено без зміни. Вирок щодо ОСОБА_7 змінено і постановлено вважати її засудженою за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за те, що вони, 15.01.2008р., знаходячись біля недобудованого будинку кінотеатру в мікрорайоні "Шахтарський" в м. Красноармійську Донецької області, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоровя, вчинили розбійний напад на ОСОБА_8, заволодівши майном потерпілого на загальну суму 590 грн. Під час вчинення розбійного нападу, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_6, незаконно заволоділи важливим особистим документом потерпілого ОСОБА_8 – пластиковою банківською карткою "Промінвестбанк" з метою зняття з її рахунку грошових коштів.

Крім того, цього ж дня, ОСОБА_5 під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 і заволодіння його важливим особистим документом, в групі з ОСОБА_6, вчинили хуліганські дії, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом, і виражалось у знущанні над потерпілим ОСОБА_8, який перебував в безпорадному стані.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не заперечуючи правильність засудження за ч.2 ст. 296 КК України, просить переглянути справу щодо нього в частині засудження за ч.2 ст. 187 і ч.3 ст. 357 КК України. Вважає, що попередньої змови з іншими особами і умислу на вчинення цих злочинів, у нього не було.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав необхідним касаційну скаргу задовольнити частково і виключити із вироку засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст. 296 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення зміні з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 296 КК України. Висновки суду ґрунтуються на доказах досліджених у судовому засіданні, які детально викладені у вироку.

Доводи скарги засудженого ОСОБА_5 про те, що він розбійного нападу не вчиняв, а лише хуліганські дії, не відповідають наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 296 КК України відповідає встановленим обставинам справи.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин які пом’якшують і обтяжують покарання, і за своїм розміром близьке до мінімального.

Апеляційний суд переглядаючи справу перевірив доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, про що в ухвалі наведені відповідні мотиви.

Разом з тим, висновки суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в частині незаконного заволодіння пластиковою банківською карткою "Промінвестбанк" з метою зняття з її рахунку грошових коштів, за ч.3 ст. 357 КК України, є непереконливими.

Відповідно до ст. 357 КК України, до інших важливих особистих документів відносять документи, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів. Суб’єктивна сторона злочину, визначеного ч.3 ст. 357 КК України, передбачає наявність прямого умислу, спрямованого на викрадення іншого важливого особистого документу.

Як видно із матеріалів справи, умисел ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 був направлений на заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_8 шляхом зняття їх з рахунку. При цьому суд встановив, що у зв’язку з відмовою потерпілого повідомити правильний код проведення операції зняття грошей з рахунку, ОСОБА_7 не вдалося зняти грошові кошти.

Тобто, даних про те, що втрата потерпілим ОСОБА_8 пластикової картки, істотно ускладнила реалізацію його прав, свобод та законних інтересів, судом не встановлено. Як видно із справи, грошові кошти потерпілого залишились на рахунку і він не позбавлений реальної можливості розпоряджатися ними в подальшому. Сама по собі пластикова картка цінності не представляє і може бути замінена власником чи заблокована в разі втрати.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що пластикова картка, якою заволоділи ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, не може бути важливим особистим документом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч.3 ст. 357 КК України є неправильною і засудження за цим законом – необґрунтованим.

Апеляційний суд перевіряючи справу не звернув уваги на порушення суду першої інстанції і залишив вирок у цій частині без зміни.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягають зміні, з виключенням із вироку засудження ОСОБА_5 за ч.3 ст. 357 КК України.

Оскільки часткове задоволення скарги ОСОБА_5 дає підстави для прийняття рішення на користь засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7, від яких скарги не надійшли, колегія суддів вважає за можливе в порядку ст. 395 КПК України змінити вирок і ухвалу апеляційного суду щодо цих засуджених.

Враховуючи наведене керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 змінити.

Виключити із вироку засудження ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч.3 ст. 357 КК України.

Вважати засудженими:

ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 296 КК України до покарання визначеного судом у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 296 КК України до покарання визначеного судом у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_7 за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків вважати її засудженою до покарання призначеного судом у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.