Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року,

вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2007 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

– 17 липня 2000 року за ч. 2 ст. 81 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки і зі сплатою штрафу в розмірі 680 грн., звільненого від покарання на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 01 червня 2000 року;

– 17 лютого 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

– 26 травня 2003 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі;

– 01 вересня 2003 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 8 місяців позбавлення волі, звільненого 22 листопада 2005 року умовно-достроково на 1 рік 20 днів,

було засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Згідно зі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Цим же вироком засуджено: ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі і підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі і підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2009 року цей вирок: щодо ОСОБА_6 залишено без зміни; щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначення покарання та постановлено свій вирок від 03 липня 2009 року, яким йому призначено покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вироком апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_5 за апеляцією прокурора скасовано в частині призначення покарання і постановлено свій вирок, яким його засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі і на підставі ст. 70 КК України йому визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

На початку грудня 2006 року ОСОБА_6 домовився з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, про виготовлення підроблених документів – паспортів громадян України для подальшого їх використання при отриманні споживчих кредитів у банках.

З цією метою, ОСОБА_5 у грудні 2006 року передав ОСОБА_6 свою фотокартку, а останній, у свою чергу, передав їх невстановленій особі, яка вклеїла її до паспорту серії НОМЕР_1, виданого на ім’я ОСОБА_8

23 березня 2007 року, ОСОБА_5, маючи при собі підроблений паспорт на ім’я ОСОБА_8, прибув до приміщення салону – магазину мобільного зв’язку "Мобі-Дік", розташованого в м. Києві за адресою вул. Малишка, 3, де на вказаний паспорт отримав у пункті видачі споживчих кредитів АКБ "Правекс – Банк" кредит на придбання мобільного телефону "Nokia" та гарнітури до нього на загальну суму 3160 грн. 08 коп. Після чого, діючи згідно домовленості, ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 отриманий телефон.

У касаційному поданні порушено питання про зміну вироку апеляційного суду та виключення із його вступної частини посилання суду про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2000 року.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні у поданні доводи, вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у ній й перевіреними в судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказами, є обґрунтованими і в касаційному поданні не оскаржуються.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України кваліфіковано правильно.

Разом з тим, суд, у порушення вимог ст. 333 КПК України, помилково зазначив у вступній частині вироку про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2000 року, оскільки відповідно до вимог ст. 55 КК України 1960 року, такими, що не мають судимості, визнаються зокрема і особи, які звільнені від відбування покарання.

Отже, виходячи з наведеного, ОСОБА_5 слід вважати таким, що не має судимості за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2000 року, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 81 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки і зі сплатою штрафу в розмірі 680 грн. та звільненого від цього покарання на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 01 червня 2000 року.

За таких обставин вказівку суду про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироком від 17 липня 2000 року слід виключити з вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394–396 КПК України (1001-05)

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити із вступної частини вироку посилання суду про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2000 року.

У решті вирок залишити без зміни.