21-3680а15 Про скасування податкового повідомлення-рішення - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2015 року № 0000092200.

На обґрунтування позову послалася на те, що аналіз приписів пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (далі - Положення, НБУ відповідно), у взаємозв'язку з нормами розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 (z0105-01) (далі - Порядок), надає підстави для висновку, що наявність підклеєного у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) платника податків фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) є фактом здійснення обліку готівки у КОРО. Натомість щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси. Відсутність такого запису у КОРО за наявності у ній відповідних розрахункових документів не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси, їх неоприбуткування, а означає лише порушення порядку ведення КОРО, а саме пункту 7.5 Порядку.

Таким чином, під час проведення перевірки перевіряючі не встановили факту неоприбуткування готівки у касі за місцем проведення розрахунків, а лише зазначили про факт відсутності обліку готівкових коштів (торгової виручки) у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, що свідчить про оприбуткування такої готівки.

Суди встановили, що 1 грудня 2014 року відповідач провів фактичну перевірку кафе, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17а та належить ФОП ОСОБА_1

У ході перевірки встановлено факт неоприбуткування позивачем готівкових коштів у сумі 33 577 грн 88 коп., які відповідно до фіскальних звітних чеків (z-звітів №№ 239-367) надійшли до каси у період із 25 липня по 30 листопада 2014 року, що є порушенням пункту 2.6 Положення (відсутні щоденні записи в КОРО).

Зазначені обставини стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2015 року № 0000092200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 167 889 грн 40 коп.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 3 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 травня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОДПІ.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, ОДПІ зазначає, що в доданому до заяви рішенні Вищого адміністративного суду України по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення пункту 2.6 Положення, пункту 9 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95). Просить рішення суду касаційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, незважаючи на формальне порушення порядку ведення КОРО та норми пункту 2.6 Положення, мета правового регулювання вказаної норми, а саме облік надходження готівки до каси підприємства, була досягнута.

Водночас у справі, рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що процедура оприбуткування готівки в касах полягає не лише в роздрукуванні фіскального чека, а і своєчасному здійсненні запису в КОРО на підставі z-звіту.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначену норму права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Пунктом 1.2 Положення визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (абзац другий пункту 2.6 Положення).

Згідно з пунктом 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення).

Статтею 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 1 квітня 2014 року (справа № 21-54а14).

У справі, що розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 не здійснила у КОРО облік готівкових коштів, які надійшли в касу.

За таких обставин суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, тому всі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року скасувати.