Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 травня 2009 року щодо ОСОБА_5

Постановою виконуючого обов’язки прокурора Львівської області від 24 лютого 2009 року порушено кримінальну справу щодо депутата Радехівської районної ради Львівської області ОСОБА_5 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на зазначену постанову.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2009 року його скаргу задоволено. Постанову виконуючого обов’язки прокурора Львівської області від 24 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи щодо депутата Радехівської районної ради Львівської області ОСОБА_5 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України скасовано, в порушенні кримінальної справи щодо нього за ознаками складів зазначених злочинів відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 8 травня 2009 року вищезазначену постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор вказує на незаконність та необґрунтованість постанови та ухвали судів, оскільки на час винесення постанови про порушення щодо ОСОБА_5 кримінальної справи були наявні приводи та підстави для її порушення. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, просив постанову та ухвалу судів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, ОСОБА_5, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

При розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд вправі з’ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Місцевий суд, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірив дотримання в. о. прокурора Львівської області вимог ст. ст. 94, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи і постановив обґрунтоване рішення, мотивуючи його тим, що в порушення вимог ст. 98 КПК України прокурор в постанові про порушення кримінальної справи навів лише опис подій, не вказавши приводів та підстав до порушення справи.

Вищенаведене свідчить про порушення прокурором вимог ст. 98 КПК України, а тому колегія суддів вважає постановлені судами рішення законними й обґрунтованими.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, – без задоволення.