Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Лавренюка М.Ю., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Пересунька С.В.

розглянула у судовому засіданні 18 березня 2010р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 липня 2008р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:

- за вироком Гагарінського районного суду

м. Севастополя від 15 грудня 1998р. за ст. 140 ч.2 КК України на 3 місяці позбавлення волі;

- за вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14 червня 1999р. за ст.ст. 140 ч.2 та 140 ч.3 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі;

- за вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 5 липня 2004р. за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3 та 307 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі

засуджено за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Із застосуванням ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п.2 - 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 10 грудня 2008р. вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у кінці січня – на початку лютого 2008 року проник у розташований на вул. Комунарів у м. Севастополі гараж, звідки вчинив крадіжку належного Якушенкову майна на суму 4 470 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на м’якість призначеного засудженому покарання, просить про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши подання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, при призначенні засудженому покарання суд послався у вироку на те, що він враховує щире каяття ОСОБА_1, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування шкоди, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, те, що він позитивно характеризується, тяжких наслідків від злочину не наступило і ОСОБА_1 намагається стати на шлях виправлення.

Однак, як свідчать матеріали справи, при вирішенні даного питання суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є тяжким, та тієї обставини, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини.

Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд не навів у вироку переконливих мотивів про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

Тому слід визнати, що призначене судом ОСОБА_1 покарання є м’яким, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

У свою чергу, при розгляді апеляції прокурора, у якій порушувалося питання про скасування вироку щодо засудженого у зв’язку з м’якістю призначеного йому покарання, апеляційний суд таких допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув.

Виходячи з наведеного, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів –

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.