Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на судові рішення щодо ОСОБА_5

постановою попереднього розгляду Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2009 року щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

кримінальну справу за ч. 1 ст. 366 КК України закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він обіймаючи посаду директора ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС" у квітні 2007 року з метою неправомірного одержання ліцензії на будівельну діяльність, звернувся до невстановленої особи з проханням про складання відповідних документів, повідомивши їй реєстраційні та установчі дані підприємства. Після складання вказаних документів, перебуваючи в Міністерстві будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, ОСОБА_5 підписав завідомо неправдиві документи, а саме заяву на видачу ліцензії на будівельну діяльність ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС", перелік видів робіт заявлених до ліцензування ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС" та відомості про професійну структуру товариства, згідно з яких до штату ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС" входили працівники, які там не працювали.

Таким чином, ОСОБА_5 у квітні 2007 року подав вказані документи до Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, на підставі яких 16 квітня 2007 року ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС" було видано ліцензію на будівельну діяльність.

Приймаючи рішення про закриття кримінальної справи, суддя послався на те, що обов’язковою ознакою службового підроблення ч. 1 ст. 366 КК України, є його предмет – офіційний документ. У даному випадку ОСОБА_5 як керівник підприємства подавав заявку з додатками до Міністерстві будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про видачу ліцензії. Ця заявка не є офіційним документом, оскільки має інформативне значення і подається з метою отримання офіційного документу. Такі дії ОСОБА_5 можуть розцінюватись як порушення умов ліцензування, однак оскільки пред’явлене йому обвинувачення не пов’язане з отримання доходу у великих розмірах, склад злочину, передбачений ст. 202 КК України в його діях відсутній.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року постанову місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, суддя необґрунтовано під час попереднього розгляду закрив справу щодо ОСОБА_5, оскільки націй стадії процесу суддя не може закрити справу тоді, коли для з’ясування підстав її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудовим слідством ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. З таким обвинуваченням справу було направлено до суду.

Під час попереднього розгляду, суддя виніс постанову про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому зазначив, що подана ним заявка про видачу ліцензії на будівельну діяльність ТОВ "СІ ЕС СІСТЕМС" не є офіційним документом. Такі дії ОСОБА_5 можуть розцінюватись як порушення умов ліцензування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що під час попереднього розгляду при постановленні даного рішення місцевим судом було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

За змістом ст. 248 ПК України суддя не може закрити справу при попередньому розгляді, коли для з’ясування підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати докази у справі.

Такі ж роз’яснення містяться й у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30 травня 2008 року "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" (v0006700-08) згідно з яким, суддя не може закрити справу при попередньому розгляді тоді, коли для з’ясування (підтвердження) підстав для її закриття необхідно досліджувати й оцінювати певні докази у справі.

Проте, у порушення вказаних вимог суд, прийняв рішення про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК України не при дослідженні доказів під час розгляду справи в судовому засіданні, як того вимагає кримінально-процесуальне законодавство, а при винесенні постанови при попередньому розгляді справи.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора на постанову місцевого суду щодо ОСОБА_5 на допущені порушення кримінально-процесуального закону уваги не звернув і залишив постанову без зміни.

У зв’язку із цим, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий попередній розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий попередній розгляд у той же суд.