Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 25 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Шахтарськ Донецької області,

жителя с. Стожкове м. Шахтарськ,

такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на 12 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України до позбавлення волі на 12 років;

- за ч. 2 ст. 15, п. п. 2, 5, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженого.

Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.

16 листопада 2005 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_1 прийшов до своєї двоюрідної сестри ОСОБА_4, яка проживала із сім'єю у квартирі АДРЕСА_1. Під час розмови між потерпілою і ОСОБА_1 виникла сварка на ґрунті того, що засуджений ніде не працює, постійно позичає у неї гроші і не віддає борги. ОСОБА_4 заявила, що про таку поведінку винного повідомить батькам.

Розуміючи, що у нього будуть неприємності і борги необхідно повернути, ОСОБА_1, знаючи, що у ОСОБА_4 є гроші, вирішив напасти на неї заволодіти її коштами, та позбавити потерпілу життя з корисливих мотивів.

Перебуваючи у кухні, ОСОБА_1 узяв кухонний ніж, напав на потерпілу і завдав їй не менше 9 ударів ножем у спину, груди, живіт. Від отриманих тілесних ушкоджень, у тому числі з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувалося гострою крововтратою, смерть ОСОБА_4 настала на місці злочину.

Після цього ОСОБА_1 заволодів 207 доларами США та іншим майном на загальну суму 1 340 грн.

Знаючи, що в квартирі знаходиться малолітня дитина потерпілої, з метою приховання злочину, ОСОБА_1 вирішив позбавити її життя, шляхом вибуху та пожежі, тобто загально небезпечним способом, оскільки квартира знаходилася у багатоквартирному будинку. З цією метою ОСОБА_1 включив у кухні чотири конфорки газової плити, запалив свічку і залишив її біля трупа ОСОБА_4

Бажаючи смерті малолітньої дитини, настання вибуху і пожежі, що є небезпечним для життя багатьох осіб, знищення майна сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_2 в особливо великих розмірах, а також приховання слідів раніше вчиненого вбивства, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними вчинити для доведення свого злочинного наміру до кінця. Закривши квартиру ключами потерпілої ОСОБА_1 залишив місце злочину, а викраденим майном розпорядився за власним розсудом.

Злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця, оскільки, приблизно о 19 годині ОСОБА_5 (чоловік потерпілої) та ОСОБА_6 загасили свічку і виключили газ.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3 вважає, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_1 закриттю за недоведеністю вини засудженого.

Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються дослідженими у суді доказами.

Докази, на які послався суд, є недопустимими, оскільки отримані із порушенням кримінально-процесуального закону. Під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_1 на захист, речові докази у справі знищені до розгляду справи у суді.

Посилання суду на показання свідка ОСОБА_9 не є не спростованим доказом винуватості засудженого. Як досудове, так і судове слідство, було однобічним і неповним, не перевірено алібі ОСОБА_5 та інші версії та мотиви вбивства.

Належним чином не ураховані дані про особу ОСОБА_1, який в цілому характеризується позитивно.

Захисник ОСОБА_2 також вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

На думку захисника, висновок суду про те, що ОСОБА_1 вирішив напасти на свою двоюрідну сестру з метою заволодіння грошима і позбавити її життя з корисливих мотивів, не відповідає фактичним обставинам справи.

Досудове слідство проведено з обвинувальним ухилом, з порушенням права засудженого на захист.

Захисник вважає, що окремі докази і процесуальні документи слідством сфальшовані. Зокрема, це протокол відтворення обстановки та обставин події, а також явка з повинною, протокол обшуку та інші. Вказує на те, що у справі немає доказів вини його сина і суд незаконно призначив йому довічне позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй скарзі ставить питання про скасування незаконного вироку щодо нього і закриття кримінальної справи за недоведеності його вини у злочинах, за які його засуджено.

ОСОБА_1 вважає, що висновки суду не підтверджені дослідженими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи. Однобічність і неповнота досудового і судового слідства, порушення права на захист, істотні порушення кримінально-процесуального закону привели суд до постановлення незаконного вироку.

Посилаючись на зібрані у справі докази ОСОБА_1 вказує на те, що жоден із них не свідчить про його причетність до злочинів.

У той же час, як вважає засуджений, суд послався на докази, що не доводять його винуватість.

Посилання суду, як на доказ його винності, на дані що є у явці із повинною і у показаннях свідка ОСОБА_9 є неприпустимими, оскільки отримані із порушенням вимог закону. Суд безпідставно відмовив у витребуванні копії чеку пункту обміну валюти, та не перевірив роздруківки телефонних розмов.

Суд не перевірив й інші версії вбивства, алібі ОСОБА_5, та не взяв до уваги показання ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2, котрі підтримали касаційні скарги, міркування прокурора, яка вважала, що вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду щодо повної доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_4 з корисливих мотивів, замаху на вбивство її малолітньої дитини та замаху на умисне знищення чужого майна шляхом вибуху, на думку колегії суддів, є недостатньо обґрунтованим і передчасним, внаслідок неповноти дослідження обставин справи.

Так, суд зробив висновок, що ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, приблизно о 15 годині, під час розмови встиг посваритися із потерпілою, завдати їй смертельних (не менше дев'яти) ударів кухонним ножем, заволодіти чужим майном, а також з метою приховання вбивства, відкрити конфорки газової плити, знайти і запалити свічку, закрити квартиру ключами вбитого, захопивши знаряддя злочину, втекти з місця події, не залишивши жодних слідів свого перебування в квартирі.

Приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 вже знаходився за місцем свого мешкання на вулиці Октябрській, 98 у Ворошиловському районі міста Донецька, де перебував близько 10 хвилин (показання свідка ОСОБА_8), а вже о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_1 здійснив обмін валюти в обмінному пункті на вулиці Артема, 45 (показання свідка ОСОБА_9,).

З показань ОСОБА_10, на які послався суд, видно, що о 15 годині 55 хвилин вона, не дочекавшись ОСОБА_1, поїхала на квартиру останнього і була там о 16 годині 20 хвилин. О 16 годині 25 хвилин вона телефонувала ОСОБА_1, який повідомив їй, що вже повертається додому, оскільки розминувся із нею біля університету. ОСОБА_1 прибув на квартиру о 16 годині 45 хвилин, про що є відповідні свідчення.

Наведені обставини не були предметом ретельного дослідження суду і питання чи можливо у такі вузькі часові рамки вчинити злочинні дії і майже одночасно перебувати у різних районах м. Донецьк, не з'ясовувалися.

Відсутні у справі й дані про можливі телефонні розмови з телефону ОСОБА_1 та інших осіб, з якими він спілкувався 16 листопада 2005 року з 15 години.

Колегія суддів вважає, що належним чином не з'ясовано місце перебування ОСОБА_5 з 15 до 18 годин 16 листопада 2005 року.

Не усунуті розбіжності у показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо можливого знаряддя злочину (опис зниклого ножа істотно відрізняється).

Зі справи, і зокрема з показань свідка ОСОБА_11, видно, що у неї було два комплекти ключів від квартири. Один екземпляр знаходиться у неї, а другий вона передала квартирантам ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не з'ясовано, яким чином потерпілий ОСОБА_5 зайшов до квартири, якщо ключі від вхідних дверей забрав ОСОБА_1 і викинув у смітник.

Не проведена судово-криміналістична експертиза ключів, знайдених на звалищі і вони не були впізнані потерпілим.

Колегія суддів вважає, що суд не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_9 щодо часу та суми вчиненої нею обмінної валютної операц ії. Підтвердження або спростування її показань можливо зробити шляхом долучення до справи копії чека або офіційної довідки щодо здійснення обмінної операції.

Не дана оцінка показанням ОСОБА_1 про те, що він жодного раз не зміг пояснити, яку кількість ударів він завдав потерпілій, не показав механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Залишилося поза увагою суду і не дана оцінка невідповідності показань винного про кількість ударів ножем з виявленими на трупі ножовими пораненнями, про що зазначено у висновку експерта.

Підлягають перевірці й дані, що є у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 18 листопада 2005 року, оскільки є сумнів щодо дотримання закону при отриманні цього доказу.

Що стосується висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у прихованні раніше скоєного вбивства і намаганні вчинити умисне вбивство малолітньої дитини шляхом вибуху і наступної пожежі, у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, то колегія суддів вважає, що апеляційний суд взагалі не встановив ні часу вчинення злочинів, ні мотив вбивства та умисного знищення майна потерпілої. Тобто, не конкретизував і неповно виклав обвинувачення, яке визнав доведеним.

У вироку лише вказано, що ОСОБА_1 вирішив вбити малолітню дитину і разом з тим, не зазначив - чию, якого року народження, та місце її знаходження, та з якою метою він мав намір не зробити.

Не конкретизовано й обвинувачення щодо замаху на умисне знищення чужого майна(шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом).

Суд фактично не встановив чи мав намір винний шляхом вибуху чи підпалу чужого майна приховати вбивство, чи хотів умисно знищити чуже майно і вбити дитину.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не можна визнати законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що при постановленні вироку суд не дотримався вимог ч. 1 ст. 334 КПК України, де вказано, що мотивувальна частина вироку повинна містити стисле формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідки злочину з обов'язковим зазначенням форми вини і мотив злочину.

У вироку повинні бути наведені докази, на підставі яких ґрунтується висновок суду, а також мотиви, з яких суд відкидає інші докази.

При новому розгляді справи слід усунути зазначені недоліки, у спосіб, передбачений законом, а також перевірити доводи ОСОБА_1 та його захисників, наведені у скаргах, і зокрема щодо порушення права на захист.

Якщо суд при новому розгляді справи дійде висновку щодо винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, то покарання має бути призначено із дотриманням вимог т. 65 КК України (2341-14) .

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.