Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 5 квітня 2006 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 364 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій працівника правоохоронних органів, строком три роки, з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1визначено остаточне покарання - сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій працівника правоохоронних органів строком три роки, з конфіскацією майна;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 12 263,14 гривні на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено - пом'якшено їм покарання за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до чотирьох років обмеження волі кожному з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.

ОСОБА_1, будучи оперативним уповноваженим відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Комсомольського відділу міліції УМВС України в Херсонській області, використовуючи своє службове становище, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленими особами, під погрозою незаконного притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, вимагали в нього 1 500 доларів США.

На вимогу засуджених ОСОБА_3, за викладених у вироку обставин, продав свій автомобіль іншій особі, після чого ОСОБА_1та ОСОБА_2 заволоділи частиною виручених від продажу автомобіля грошей в сумі 1 500 доларів США.

У касаційному поданні прокурор посилається на допущені апеляційним судом істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, зазначає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі є надмірно м'яким.

Крім того, прокурор вказує на те, що апеляційний суд не прийняв рішення в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364 КК України, обмежившись посиланням на те, що кваліфікація дій засудженого за цією статтею КК України (2341-14) є зайвою.

Прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України у резолютивній частині ухвали викладаються конкретні рішення апеляційного суду, що повинні логічно випливати з описово-мотивувальної частини.

Проте апеляційний суд, зазначивши, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364 КК України є зайвою, будь-якого рішення з цього питання у резолютивній частині ухвали не виклав.

Крім того, як видно з матеріалів справи, апеляційний суд Херсонської області 30 травня 2006 року, погодившись із видом призначеного місцевим судом ОСОБА_1та ОСОБА_2покарання, а саме - позбавлення волі, не погодився з розміром цього покарання та пом'якшив його із застосуванням ст. 69 КК України до чотирьох років, а на підставі ст. 75 КК України звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням.

В ухвалі Верховного Суду України від 22 листопада 2007 року, якою ухвала апеляційного суду Херсонської області від 30 травня 2006 року була скасована у зв'язку з призначенням засудженим надмірно м'якого покарання, зазначено про безпідставність застосування до засуджених ст. 75 КК України.

Отже, колегія суддів вважає, що з урахуванням вказівок, викладених в ухвалі касаційного суду, які відповідно до вимог ст. 399 КПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставин, що пом'якшують покарання, призначення апеляційним судом ОСОБА_1та ОСОБА_2більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 189 КК України, не ґрунтується на законі.

Тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м'якості, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.