Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

Вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Красносілки Олександрівського району

Кіровоградської області,

мешканця с. Іванівки Ленінського району АР Крим

раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 грн.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 12 серпня 2007 року приблизно о 20 годині перебуваючи на околиці с. Іванівки Ленінського району Автономної Республіки Крим, відкрито викрав майно, що належало ОСОБА_1, спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 660 грн.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що потерпіла його обмовила, оскільки впродовж значного часу між ними існували неприязні стосунки. Стверджує, що суд не дав оцінки всім доказам, зібраним у справі;

потерпіла ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд, мотивуючи тим, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки засуджений напав на неї та застосував насильство.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 про те, що його необґрунтовано засуджено за відкрите викрадення майна, що належало ОСОБА_1, є непереконливими.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_1 підтвердила, що 12 серпня 2007 року у неї на грунті неприязних стосунків виникла сварка з ОСОБА_2, під час якої він зірвав з її шиї золотий ланцюжок.

Вказані показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Посилання засудженого ОСОБА_3 у скарзі на неправдивість показань потерпілої ОСОБА_1 є безпідставними. Ці показання послідовні, підтверджуються іншими доказами, і даних про те, що вона обмовила ОСОБА_3 немає.

На підставі аналізу зазначених доказів та ретельної перевірки інших матеріалів справи, у тому числі даних протоколу очної ставки, суд дійшов правильного висновку щодо винності ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу).

Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України.

Посилання в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції дав неправильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3, є непереконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, тому даний висновок суду, на думку колегії суддів, сумнівів не викликає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Покарання призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, даних щодо його особи, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомлення осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1