Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1,

вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судиму,

засуджено за ст. 117 КК України на 3 роки обмеження волі.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 27 червня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі пп. "б", "в" ст.ст. 1, 10, 12 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 14 березня 2007 року, приблизно о 4 год., біля туалету в дворі будинку АДРЕСА_1, на 39-40 тижні вагітності самостійно народила доношену живу дитину. Будучи матір'ю новородженого хлопчика, відразу після пологів, коли дитина почала надавати ознаки життя, з метою його умисного вбивства шляхом утоплення, занурила немовля у відро з водою та утримувала там до настання смерті. В результаті цих дій ОСОБА_1 дитина померла на місці події від механічної асфіксії, обумовленої закриттям дихальних шляхів.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України, не оскаржуючи доведеність і кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, в поданні зазначено, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі не відповідає вимогам ст. 61 ч.3 КК України, оскільки це покарання до жінок, що мають дітей віком до 14 років не застосовується. Також вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є надто м'яким.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив вирок скасувати а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, 1998 року народження та дочку ОСОБА_2, 1996 року народження (а.с. 66-67 ).

Проте суд, призначив їй за ст. 117 КК України покарання у виді обмеження волі на строк три роки, тобто застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд неналежно виконав зазначені вимоги закону.

Так, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також конкретні обставини їх вчинення і дані про особу засудженої. З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 не піклується про своїх неповнолітніх дітей, які ведуть бездоглядний спосіб життя, визначеного місця проживання та роботи не має.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання, що є підставою, відповідно до ст. 398 КПК України, для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, та прийняти відповідне рішення. Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, то цим вироком призначене покарання слід вважати м'яким.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд цьому ж місцевому суду в іншому складі суддів.