Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_17 року народження,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України на 6 місяців арешту.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 882 грн.95 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн.-моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 листопада 2005 року, близько 19 години, будучи звільненим 27 січня 2005 року з шахти "Павлоградська" на підставі п.3 ст.40 КЗпП, перебуваючи на території цієї шахти без відповідного дозволу, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, вчинив побиття ОСОБА_2, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього, посилаючись на неповноту та однобічність в стадії досудового слідства та в суді, істотні порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що діяв в межах необхідної оборони захищаючись від протиправної поведінки ОСОБА_2, а висновки суду грунтуються на показаннях свідків, які не були очевидцями події. Стверджує, що суд залишив без розгляду його заяву про застосування до нього акту амністії. Зазначає про те, що подана ним апеляція безпідставно не була розглянута внаслідок чого порушено його право на захист. Твердить про неправильне розв`язання цивільного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 296 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. І, зокрема, вони грунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_2 про обставини його побиття ОСОБА_1; показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8.; даних протоколів слідчих дій та висновку судово-медичної експертизи.

Зі справи вбачається, що органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття у ній правильного рішення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2007 року апеляцію ОСОБА_1 визнано такою, що не підлягає розгляду у зв`зку з тим, що останнім не було усунено у встановлений строк недоліків. Апеляційний суд розглянув справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_9. під час розгляду якої у судовому засіданні був присутній сам засуджений, який підтримав її апеляцію. Тому твердження засудженого ОСОБА_1 з приводу порушення його права на захист позбавлені підстав.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд не розглянув його заяву про застосування до нього акту амністії не грунтуються на матеріалах справи, оскільки засуджений заяву такого змісту не подавав. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 не є особою на яку розповсюджується дія Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

Цивільний позов вирішено з додержанням вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства, що регламентує порядок відшкодування заподіяної шкоди.

Що стосується призначеного ОСОБА_1. покарання то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для зміни судових рішень у цій частині також немає.

Таким чином, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року відмовити.