Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2007 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 жовтня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Луганська, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Луганській області на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 12 937 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 15 000 грн.; на користь Луганського відділення Донецького НДІСЕ 290 грн. 56 коп. судових витрат за проведення автотехнічної експертизи.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24 квітня 2003 року приблизно о 7 годині 35 хвилин, перебуваючи при виконанні своїх службових обов'язків, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21099, д/н НОМЕР_1, який належав загону Державної пожежної охорони технічної служби УДПО УМВС України в Луганській області, рухаючись по вул. Будьонного у м. Луганську зі сторони вул. Ушакова у напрямку кварталу Якіра зі швидкістю 66-69 км/год., що перевищувала максимально дозволену на цій ділянці дороги швидкість, порушив вимоги пунктів 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перебігала дорогу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, від яких вона ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла в лікарні.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2007 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача порушує питання про скасування вироку та ухвали в частині стягнення матеріальної шкоди з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Луганській області. Вважає, що у позові слід відмовити. При цьому посилається на те, що місцевий суд, приймаючи рішення про стягнення матеріальної шкоди керувався постановою Кабміну України, яка на момент розгляду справи втратила чинність. Крім того стверджує, що суд не мав можливості правильно розглянути вимоги потерпілого про стягнення з АРЗ СП ГУ МНС України в Луганській області матеріальної шкоди, оскільки суду не було надано будь-яких доказів розміру завданої шкоди. Зазначає, що апеляційний суд, не звернувши уваги на неправильне застосування законодавства, що регулює питання відшкодування матеріальної шкоди, та неповноту дослідження матеріалів справи місцевим судом, безпідставно залишив вирок у цій частині без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Цих вимог закону при розгляді даної справи судом не дотримано.

Так, приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 та, покладаючи на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення (АРЗСП) Головного управління МЧС України в Луганській області як володільця джерела підвищеної небезпеки (автомобіля ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1) обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 12 937 гривень, суд, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, встановив цей розмір, виходячи з мінімальної страхової суми обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.

Проте, згідно вимог ст. 1194 ЦК України правила цієї норми застосовуються тільки у разі, коли особа застрахувала ризик своєї цивільної відповідальності за добровільним або обов'язковим страхуванням на користь третьої особи.

Разом із цим, як убачається з матеріалів справи і це визнав установленим суд, автомобіль, на якому було вчинено ДТП, застрахований власником не був.

За таких обставин, рішення суду щодо визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди не можна визнати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим вирок в цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, під час якого належить перевірити й інші посилання, які містяться у касаційній скарзі цивільного відповідача.

Оскільки апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення закону і залишив рішення районного суду без зміни, то скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду в частині стягнення з АРЗСП Головного управління МЧС України в Луганській області 12 937 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу представника цивільного відповідача задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МЧС України в Луганській області на користь ОСОБА_3 12 937 гривень на відшкодування матеріальної шкоди с к а с у в а т и, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства у той же районний суд.