Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у відкритому судовому засіданні 18 вересня 2008 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2008 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 7 лютого 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останній раз 27.03.2003 року

Бердянським міськрайонним судом

Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України

на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18.12.2007 року, перебуваючи в нетверезому стані, в приміщенні відділу "Приватбанку" в м. Бердянську по вул. Мелітопольське шосе, 27, побачив через відкриті двері кабінету два мобільні телефони, які лежали на столі. Скориставшись відсутністю працівників, Короткий зайшов в кабінет і викрав мобільні телефони "Нокія 2626" вартістю 540 грн. та "Самсунг Е 830" вартістю 1013 грн., які належали ОСОБА_2.

На даний вирок була подана апеляція прокурора, який просив скасувати вирок щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора і 12 травня 2008 року постановив новий вирок, яким вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 7 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасував та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 185 КК України та призначив покарання у виді 3 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1порушує питання про скасування вироку та просить залишити в силі вирок районного суду. Вважає, що апеляційний суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки у нього не було проникнення до іншого приміщення, тому що він вже перебував у у банку. Крім того, просить пом'якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що вирок постановлено законно і обгрунтовано, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджено зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому злочині підтверджується його власними показаннями про те, що він, перебуваючи в приміщенні "Приватбанку" та проходячи по коридору, побачив відкриті двері одного з кабінетів і, що в кабінеті нікого немає, а на столі лежать мобільні телефони, зайшов у кабінет та викрав зазначені телефони.

Потерпілий ОСОБА_2підтвердив факт викрадення його мобільних телефонів з його робочого кабінету під час його відсутності на робочому місці.

Посилання засудженого на неправильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України безпідставні, оскільки, як дійшов правильного висновку апеляційний суд, як убачається з матеріалів справи, кабінет є окремим приміщенням і не є місцем загального користування, доступ громадян туди обмежений. Отже, увійшовши до кабінету, Короткий мав конкретну мету - викрасти мобільні телефони, а для цього він проник у відповідне приміщення.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 є кваліфікуюча ознака - проникнення в приміщення з метою крадіжки - і кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання, суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу ОСОБА_1, який раніше був неодноразово судимий, визнав свою вину і щиро розкаявся та призначив покарання необхідне і достатнє для його випралення та попередження нових злочинів.

Тому, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.