Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Перевальського районного суду Луганської області від 17 вересня 2007 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2007 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ст. 116 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ст. 128 КК України на два роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 квітня 2003 року, приблизно о 20-й годині, збув ОСОБА_3, разом з яким був і ОСОБА_4, наркотичний засіб. При цьому ОСОБА_3 пред'явив претензії щодо якості наркотичного засобу і вони на автомобілі ОСОБА_1 поїхали до нього додому за іншою партією наркотику. При цьому ОСОБА_3 і ОСОБА_4 застосовували до ОСОБА_1 фізичне насильство та висловлювали погрози на адресу його рідних. Коли прибули до будинку ОСОБА_1, то він, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок фізичного насильства та хвилювання за життя своїх близьких родичів, увійшов до будинку, взяв самозарядну рушницю моделі "Сайга 410 К", зарядив її і вийшов на вулицю. Після цього засуджений вистрелив не менш ніж чотири рази в сторону свого автомобіля, в якому знаходилися потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_3 від заподіяного вогнепального поранення помер, а ОСОБА_4 - отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, 19 квітня 2003 року, приблизно о 23-й годині 40 хвилин, при огляді місця події в автомобілі ОСОБА_1 ВАЗ-21011 р.н. НОМЕР_1виявлено та вилучено пакет з трьома кульками та окремий пакет в яких знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (маріхуана), вагою відповідно 29,5 г, 30 г, 28,5 г, 33,5 г.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, призначення засудженому надмірно м'якого покарання. Зокрема, у поданні йдеться про те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.1 ст. 115 на ст. 116 КК України та з ч.1 ст. 122 на ст. 128 КК України.

Прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Аналогічні доводи та прохання містяться і в касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання та касаційну скаргу потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи місцевим судом не виконані.

Так, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України та з ч.1 ст. 122 на ст. 128 КК України, суд послався на висновок амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи від 2 серпня 2007 року № 416, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані вираженої емоційної напруги, яка суттєво вплинула на його свідомість і поведінку, сприйняття ним ситуації, що склалася, як такої, що має загрозу для його життя та безпеки його сім'ї, і цей емоційний стан викликав афективне звуження свідомості та порушило його здатність до повноцінного, адекватного сприйняття обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив протиправні дії відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи у стані душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілих.

Проте такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.

Так, стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться в ст. 116 КК України, це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними.

Як видно з висновку експертизи, на який послався суд, ОСОБА_1 у стані фізіологічного афекту не перебував.

Крім того, суд у вироку взагалі не дав оцінки висновку судово-психіатричної експертизи від 3 жовтня 2005 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час вчинення злочинів не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу, не був позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними та не перебував у стані фізіологічного афекту (т.2 а.с. 135-137).

Не дано судом оцінки й показанням потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що ніякої сварки з ОСОБА_1 не було і погроз йому ніхто не висловлював. Також потерпілий стверджував, що ОСОБА_1 він не бив. Зазначав потерпілий і про те, що, під'їхавши до будинку, ОСОБА_1 вийшов з машини, пішов у двір, зачинив за собою хвіртку. Після повернення з будинку ОСОБА_1 почав стріляти, дав команду йому (ОСОБА_4), щоб він лежав, розмовляв по мобільному телефону.

За таких обставин, не давши належної оцінки цим та іншим доказам у справі, суд дійшов передчасного висновку про необхідність кваліфікації протиправних дій ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 за ст. 116 КК України та ОСОБА_4 - за ст. 128 КК України.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув.

Отже, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, дати належну правову оцінку усім доказам у справі та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й інші доводи касаційного подання та касаційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання заступника прокурора Луганської області та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Перевальського районного суду Луганської області від 17 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.