Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець м. Феодосія Автономної Республіки Крим,

раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 1206 грн. 25 коп. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року вирок залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у ніч з 1 на 2 березня 2007 року близько 2-ої години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в квартирі № 21 по вул. Луначарського,2 у м. Сімферополь під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав ОСОБА_2 по голові не менше чотирьох ударів металевим розвідним газовим ключем, внаслідок чого настала смерть останньої.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 вказує на свою непричетність до вбивства ОСОБА_2, порушення його права на захист та чинення тиску. Просить викликати його в судове засідання касаційної інстанції і скасувати вирок;

- захисник - адвокат ОСОБА_3 також просить скасувати вирок щодо його підзахисного і повернути справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що на його підзахисного чинився тиск, та досудовим слідством і судом не перевірено заяву ОСОБА_1 про вчинення вбивства іншою особою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину і відповідно доказам у справі застосовано матеріальний закон.

Доводи касаційних скарг про непричетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_2 є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 підтверджується показаннями самого засудженого, які він давав під час досудового слідства і в яких визнавав свою винність, детально і послідовно розповідав за яких обставин і в який спосіб вчинив вбивство та куди сховав знаряддя злочину і труп потерпілої.

У подальшому ОСОБА_1 змінив свої покази, стверджуючи про непричетність до інкримінованого йому злочину. Проте судом правильно покладено в основу своїх висновків показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються між собою, а також з іншими доказами: показаннями свідка ОСОБА_4, якому ОСОБА_1 розповів про вбивство ОСОБА_2 і в присутності якого ховав труп; даними протоколу огляду місця події щодо місця виявлення трупа та протоколів відтворення обстановки і обставин події; висновками експертиз.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час явки з повинною та відтворення обстановки і обставин події в присутності понятих добровільно розповідав про обставини вчинення ним вбивства і не заявляв про будь-який вплив з боку працівників міліції, що зафіксовано відеозаписом. Також свої визнавальні покази ОСОБА_1 підтвердив при допиті його як обвинуваченого в присутності захисника.

Під час судового розгляду перевірялася заява ОСОБА_1 з приводу застосування до нього недозволених методів ведення слідства і за результатами перевірки це не знайшло свого підтвердження.

Крім того, органами прокуратури перевірялася причетність свідка ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_2 і в порушенні справи щодо нього було відмовлено. Тому доводи з цього приводу також не ґрунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин ОСОБА_1 обгрунтовано визнано винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині і його дії правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове слідство і судовий розгляд проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне і об"єктивне дослідження обставин справи.

Твердження засудженого та його захисника про порушення права на захист також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відразу після затримання ОСОБА_1 були роз"яснені його права, проте він виявив бажання захищати свої інтереси сам. Оскільки, згідно зі ст. 46 КПК України, у даному випадку участь захисника не є обов"язковою, то право обвинуваченого на захист порушено не було. Пізніше ОСОБА_1 виявив бажання мати захисника, внаслідок чого для участі у справі був допущений адвокат.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

За змістом ст. 391 КПК України клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, є обов'язковим для суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 383 КПК України, а не ч. 2 цього закону.

На підставі викладеного колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників судового процесу.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відмовити.