Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 74, 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Як визнав встановленим суд, 12 серпня 1995 року близько 23-ї години ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102 д/н НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі від Бакальської коси у напрямку с. Стерегуще Роздольненського району на 1 км + 100 м. порушив п.п. 11.2, 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України та допустив зіткнення на середині дороги із зустрічним автомобілем ВАЗ 21013 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого останньому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 365 КПК України змінено, виключено з вироку призначення ОСОБА_1 покарання у виді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Постановлено вважати ОСОБА_1 звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та необ'єктивно, що його вини у ДТП немає. Просить скасувати постановлені по справі судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, даних схеми місця ДТП, висновків комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз, а також даних висновку комісійної автотехнічної експертизи, з яких видно, що можливість попередити зіткнення, зокрема, для водія ОСОБА_1, полягала у виконанні ним вимог п.п. 11.2 та 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, проте його дії не відповідали зазначеним вимогам і знаходяться у причинному зв'язку з ДТП, даних висновку судово-медичної експертизи, згідно якої потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, інших наявних у справі доказах.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі ст.ст. 74, 49 КК України його було звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

З висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 286 КК України погодився суд апеляційної інстанції.

Як видно з ухвали Апеляційного суду, останній змінив вирок щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 365 КПК України, виключив з нього призначення ОСОБА_1 покарання у виді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Виходячи з вимог ст. 395 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування ухвали Апеляційного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.