Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк сім років.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 липня 2006 року близько 24 год., перебуваючи в будинку ОСОБА_2, що в с. Михля Ізяславського району Хмельницької області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує, що суд необґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки тяжких тілесних ушкоджень він потерпілій не заподіював, а висновок суду ґрунтується на суперечливих доказах. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового слідства і судового розгляду, істотні порушення кримінально-процесуального закону, застосування до нього недозволених методів слідства. Просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора Кравченко Є.С., яка вважала за необхідне скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Проте, зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 дотримані не були.

Як убачається з вироку, на підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині суд послався на його показання в судовому засідання, у яких він вказував, що бив потерпілу головою об стіну та руками по голові та тулубу. Після чого черевиком наносив удари по голові.

Разом з тим, з протоколу судового засідання вбачається, що засуджений ОСОБА_1 давав показання про те, що наносив потерпілій лише декілька ударів по голові. При цьому не вказував механізму їх нанесення та заперечував свою вину щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, від яких вона померла (а.с 106).

Таким чином, суд поклав в обґрунтування вироку показання засудженого, яких він у судовому засіданні не давав. Його показання, які він давав під час досудового слідства, як убачається з протоколу судового засідання, не досліджувалися, а тому суд не вправі був посилатися на ці показання, як на доказ.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України вказане порушення є істотним, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Зі змісту вказаної статті випливає, що суду належить дати аналіз усім зібраним у справі доказам, зокрема, показанням свідків, потерпілих, засудженого, висновкам експертиз та іншим доказам, які підтверджують чи спростовують пред'явлене обвинувачення.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд лише навів у ній докази, які були ним досліджені, але не зазначив мотивів прийняття одних і відхилення інших доказів, не дав їм оцінки та не проаналізував їх, при тому, що засуджений у заподіяні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 вини не визнавав.

Відповідно до ст. 75 КПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у вироку.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 року № 8 (v0008700-97) , суд повинен дати оцінку висновку експертизи з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи від 7 жовтня 2006 року (а.с. 49), смерть ОСОБА_2 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, забоєм речовини головного мозку.

Разом з тим, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 6 березня 2007 року (а.с. 130), безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 явилася підгостра правобічна субдуральна гематома, яка ускладнилася набряком головного мозку та легень.

Таким чином, при наявності протилежних висновків двох експертиз щодо причини смерті потерпілої, не проаналізувавши їх, суд у вироку послався як на доказ на ці висновки, чим допустив суперечності, що на думку колегії суддів відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі.