Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя м. Івано-Франківська,

раніше судимого: 14.02.2007р. за

ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до обмеження волі на 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді обмеження волі на 1 рік та штрафу в розмірі 680 грн. Постановлено покарання у виді штрафу відповідно до ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, знаходячись в с. Угринів Тисменицького району, повторно, вчинив таємне викрадення коштівОСОБА_2, а саме: 23.03.2007 року викрав 252 грн. 59 коп., 27.03.2007 року - 151 грн. 87 коп., на початку квітня - 560 грн. 89 коп., а всього викрав на загальну суму 965 грн. 35 коп.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Посилається на те, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахував те, що аналогічний злочин він вчинив повторно, в період не відбутого покарання за попереднім вироком. Просить вирок скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 і доведеність його вини у поданні не оспорюються. Як видно із вироку суду, викрадення ОСОБА_1 по кожному епізоду крадіжки відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" від 2.06.2005 року (2635-15) - є дрібними.

Суд не зазначив у вироку обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив продовжуваний злочин . Виходячи з цього доводи щодо м`якості призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання не відповідають обставинам справи і особі засудженого.

Процесуальних підстав для зміни судового рішення з інших мотивів не вбачається.

Із зазначених причин підстав для задоволення касаційного подання не має. Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, про перегляд вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2007 року відмовити.