Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця с. Шевченкове Ємільчинського району Житомирської області, українця, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 55 КК України 1960 року, -

визнано винним та засуджено за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання - 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 6 000 грн. та 2 000 грн. моральної шкоди; на користь держави 106 грн. судових витрат.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_2, діючи спільно з особою, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру, вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_1, з хуліганських мотивів, з особливою жорстокістю, та умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, за таких обставин.

Так, 5 жовтня 2007 року приблизно о 18 годині ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання у будинку, розташованому у с. Шевченкове Ємільчинського району Житомирської області, разом із вищезазначеною особою розпивав спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв вони вирішили вчинити умисне вбивство, із хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю ОСОБА_1, що проживав по сусідству.

Реалізуючи свій намір, приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_2 і вказана особа, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_1, розташоване у цьому ж населеному пункті, де в той час перебував син останньої - ОСОБА_1 ОСОБА_2 через незачинені на замок двері зайшов до веранди будинку, де у цей час на ліжку відпочивав ОСОБА_1, та, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилося у відкрито вираженому, очевидному для винного, нехтуванні загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, розбудив ОСОБА_1 і завдав потерпілому кулаком правої руки один удар в обличчя, після чого схопив його лівою рукою за шию, а правою - завдав близько п'яти ударів по обличчю.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи спільно з вищезазначеною особою, утримуючи ОСОБА_1 за одяг, витягнув його на вулицю, де почав спільно з вказаною особою завдавати ОСОБА_1 чисельні удари руками, ногами та дерев'яними палицями по тулубу, голові та кінцівках, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями завдає потерпілому особливого фізичного болю та страждань.

Смерть ОСОБА_1 настала на місці події у результаті відкритої, проникаючої черепно-мозкової травми.

Ці події відбувалися на очах матері загиблого - ОСОБА_1, 1927 року народження, яка намагалася втрутитися та перешкодити побиттю сина. Однак ОСОБА_2, діючи спільно з вказаною особою, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, застосовуючи фізичну силу, умисно відштовхували ОСОБА_1 від місця побиття її сина та завдали їй удари руками у різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що кваліфікація дій ОСОБА_2 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України є неправильною, оскільки в його діях відсутній хуліганський мотив умисного вбивства, а мають місце неприязні стосунки, які виникли внаслідок нетактовної поведінки потерпілого, що підтверджується матеріалами справи. Крім того зазначає, що в мотивувальній частині вироку при викладенні обвинувачення, яке визнане судом доведеним слід зазначити, що ОСОБА_2 вчинив злочин з особою, щодо якої застосовані заходи медичного характеру, не зазначаючи її прізвища.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи, посилається на відсутність у нього умислу на умисне вбивство потерпілого. Зазначає, що його дії слід перекваліфікувати з пунктів 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та пом'якшити йому покарання.

Потерпілою ОСОБА_3 подані письмові заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання частково та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, пояснення потерпілої, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого та касаційне подання підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого як на досудовому слідстві, так і в суді, в яких він визнавав факт спричинення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які були виявлені при судово-медичному дослідженні трупа останнього. Ці показання узгоджуються із показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколів відтворення обставин та обстановки події злочину, висновками судово-медичної та імунологічної експертиз.

Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що на трупі ОСОБА_1 були виявлені такі тілесні ушкодження: по одному синцю по передній і задній поверхням правої і лівої вушних раковин; садно в ділянці лоба справа; забійна рана по зовнішньому краю правої брові; подібних властивостей рана зіркової форми, з чотирма променями по внутрішньому краю лівої брови з переходом на міжбрів'я; на шкірі перенісся подібна зіркової форми рана; відкритий перелом кісток носу; по каймі нижньої губи сім подібних щілинних ран; масивний синець в області обох повік правого і лівого ока, на спинці носа, переніссі, по всій лівій щоці і підборідді; численні дрібні садна по каймі нижньої і верхньої губ; крововиливи в десневий край передніх (відсутніх) зубів на верхній і нижній щелепах (4 + 6); поперечний подвійний відкритий перелом нижньої щелепи в області 8 зуба зліва і в області альвеолярного відростку справа; субконьюктивальний крововилив під коньюктиву лівого ока; масивне садно в області правої щоки; вдавлений перелом в області носової частини лобної кістки, проникаюче в порожнину черепа через решітчасту вирізку зі сторони внутрішньої поверхні лобної кістки (передня черепна ямка), розповсюджується по надбрівному краю справа і медіальним стінкам правої і лівої очних ямок, далі в глибину на решітчасту пластинку, петушиний гребень, решітчастий лабіринт, ячейки, очні пластинки. утворюючи численні дрібні уламки, які вклинюються в речовину мозку лобних областей півкуль; забій з розмізженням правої лобної звивини та інші ушкодження.

Смерть ОСОБА_1 настала в результаті відкритої проникаючої черепно-мозкової травми.

Як убачається з пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні, він усвідомлював, що його дії завдають потерпілому особливих страждань і бажав цього.

Отже, характер заподіяних тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація та механізм спричинення свідчать про те, що ОСОБА_2 діяв не тільки з умислом на вбивство ОСОБА_1, а ще й з умислом, спрямованим на його вбивство з особливою жорстокістю, та спростовують посилання засудженого про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого та про необхідність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Разом із тим, його дії за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як учинення умисного вбивства з хуліганських мотивів кваліфіковано помилково, як правильно зазначено у касаційному поданні прокурора.

Як умисне вбивство з хуліганських мотивів за цією нормою закону дії винного кваліфікуються тоді, коли він позбавляє життя іншу особу внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Проте, як убачається з матеріалів справи, засуджений вчинив вбивство ОСОБА_10 через те, що йому не подобалося як потерпілий висловлюється про його сестру - ОСОБА_6, тобто між засудженим та потерпілим мали місце неприязні стосунки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що із вироку підлягає виключенню така кваліфікуюча ознака як вбивство з хуліганських мотивів, що передбачена п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК, за якими його засуджено, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим. Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не знаходить.

Посилання у касаційному поданні на те, що суд, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, вказав прізвище ОСОБА_6, який є неосудним і це суперечить вимогам закону, є безпідставними та спростовуються текстом вироку, із якого вбачається, що ОСОБА_2 вчинив злочин з особою, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 з м і н и т и: виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_2 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та вважати його засудженим за п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 125 КК України до 12 років позбавлення волі.

У решті цей вирок залишити без зміни.