Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 жовтня 2009 року матеріали кримінальної справи за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1.

Цією постановою до

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості,

застосовано примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України.

В апеляційному порядку зазначена постанова не переглядалася.

Як визнав встановленим суд, 9 червня 2008 року близько 22-ї години у дворі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1., будучи у стані неосудності, намагався вчинити вбивство ОСОБА_2., нанісши їй молотком два удари по голові, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а після цього кухонним ножем намагався нанести ОСОБА_2. тілесні ушкодження по тулубу.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області зазначає, що оскільки ОСОБА_1. вчинив суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя потерпілої, відповідно до ч. 5 ст. 94 КК України до нього повинен бути застосований примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Визначаючи, відповідно до ч. 3-5 ст. 94 КК України, тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Застосовуючи до ОСОБА_1., за вчинення ним суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України, примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, суд першої інстанції керувався висновком судово-психіатричної експертизи.

Проте, висновок експертизи не є обов’язковим для суду і, вирішуючи питання щодо типу психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити також з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1. вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України, яке пов’язане з посяганням на життя інших осіб і, вирішуючи питання щодо типу психіатричного закладу, суду першої інстанції необхідно було, також, керуватися вимогами ч. 5 ст. 94 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на те, що постанова у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і її мотивувальна частина не повинна містити протиріч.

Проте, формулюючи ОСОБА_1. суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК України, яке визнане установленим, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_1. діяв з умислом на вбивство потерпілої ОСОБА_2. і, разом з тим, визнав ОСОБА_1. неосудним.

За таких обставин, постанова місцевого суду не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового судового розгляду справи суд дійде висновку про те, що суспільно небезпечне діяння інкриміноване ОСОБА_1. вчинене останнім, суду необхідно врахувати наведене в ухвалі та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.