Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Магнітогорська Челябінської області Російської Федерації, жителя м. Маріуполя Донецької області, раніше судимого 01.04.2003 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю, звільненого постановою Кіровського районного суду м. Макіївки від 15.11.2006 року умовно-достроково на 1 рік 19 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 2 000 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 серпня 2007 на території міської лікарні № 9 у м. Маріуполі Донецької області у невстановленої слідством особи незаконно, повторно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - героїн, який зберігав при собі. Того ж дня близько 12 години 15 хвилин засудженого було затримано працівниками міліції та виявлено й вилучено у нього цей наркотичний засіб вагою 2, 287 г., що є великим розміром.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засудженого скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Свою вимогу обґрунтовує тим, що, призначаючи покарання, суд необґрунтовано застосував ст. 69 КК України, не врахувавши при цьому, що новий злочин ОСОБА_1 скоїв у період умовно-дострокового звільнення. Крім того, порушуючи вимоги ст. 71 КК України, суд не призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Морозової С.Ю. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Твердження прокурора про те, що призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, є безпідставними.

Так, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 309 КК України, суд належним чином мотивував, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для застосування ст. 69 КК України з перешодом до іншого, більш м'якого виду основного покарання, на зазначеного в санкції ч.2 ст. 309 КК України.

Як видно з матеріалів справи, вчинений засудженим злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро покаявся, характеризувався позитивно, і ці обставини суд обґрунтовано визнав такими, що пом'якшують покарання. Також судом ураховано стан здоров'я засудженого та думку державного обвинувача, який просив застосувати ст. 69 КК України і призначити засудженому покарання у виді штрафу 2 000 грн.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.04.2003 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю. Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15.11.2006 року його умовно-достроково звільнено на 1 рік 19 днів. Новий злочин засуджений вчинив 20.08.2007 року, тобто під час умовно-дострокового звільнення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 цього кодексу.

Проте суд, призначивши ОСОБА_1 покарання за вчинення нового злочину, не вирішив питання про призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, тобто не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково, і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.

Отже, вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2008 року не можна вважати законним та обґрунтованим, тому його слід скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суду належить призначити покарання із дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

частково задовольнити касаційне подання заступника прокурора Донецької області.

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.